Книга Г. Цотенберга
Іван Франко
Дуже важним моментом в розвої дослідів над нашою повістю була поява в р. 1885 знаменитої праці Цотенберга «Mémoire sur le texte et sur les versions du livre de Barlaam», виданої в 28-ім томі «Notices et Extraits du manuscrits de la Bibliothèque nationale», а відтак окремою книгою під заголовком Н. Zotenberg, Notice sur le livre de Barlaam et Joasaph, accompagnée d’extraites du texte grec et des versions arabe et éthiopienne. Paris, 1886 [Витяг із сеї праці ще вчасніше був поміщений у «Journal asiatique»; VIII-e série, t. V, р. 517 – 531, під заголовком «Le livre de Barlaam et Joasaph»].
Цотенберг дав тут першу пробу всесторонньої студії над грецьким текстом, часом його написання, його розширенням по заході і сході і його джерелами, і хоча деякі здобутки його праці вже збито новими відкриттями, то все-таки не слід забувати, що ті відкриття в значній мірі треба завдячувати тому зацікавленню нашою повістю, яке зуміла розбудити Цотенбергова праця і тому широкому обсягові матеріалу, який він уперве охопив, а далі важно й те, що деякі здобутки стверджені і поставлені Цотенбергом майже непохитно.
До таких здобутків належить факт, що Іван Дамаскин не був автором повісті про Варлаама і Йоасафа, а також те, що повість ся була написана около р. 630 по Христі. При помочі детальних студій над грецьким текстом, а особливо над історичним тлом оповідання Цотенберг виказав, що в повісті представлено персів (прозваних халдейцями) у війні з християнськими греками, що автор виявляв досить докладну знайомість з перською релігією (маздеїзмом), перськими звичаями і обичаями і з перською країною, а зате говорить про Індію майже самими загальними фразами.
Цотенберг силкувався доказати, що описи царя і царського двора в грецькій повісті зовсім не відповідають індійським відносинам, а зате дуже добре відповідають перським. Особа індійського царя Авеніра, по його думці, – се правдивий портрет великого перського володаря Хозру Ановшірвана, а уряджена Авеніром диспута між індійськими жерцями і християнами – се вельми живий спомин славної в перській історії диспути між маздеїстами і прихильниками інших релігій, яку урядив був Кобад, батько Хозру; на ній присутній був також Хозру, тоді ще молодий парубок [Zotenberg, Mémoire, ст. 58 – 61]. Остаточні висновки Цотенбергової праці щодо джерел грецького тексту свідчать про велику поздержливість і критичність сього вченого; їх можна звести ось у які чотири тези:
1. Індійське, а спеціально буддійське походження повісті про Варлаама не підлягає ніякому сумнівові; адже ж і сам автор говорить, що оповідає історію ην περ μοί α φηγήσταντο ανδρες ευλαβεις, що оповідали йому її не тільки усно, але надто переклали з безпохибних споминів чи записок, εξ ύπομνημάτον ταύτην αψευδοχ μεταφράσαντες.
2. Маємо тепер чимало редакцій легенди про Будду, та ані одна з них не відповідає вповні нашій повісті; ще найближче до неї стоїть, як бачиться, китайська переробка первісно санскритської «Abhinishkramana-Sutra».
3. Дуже правдоподібно, що грецька повість не тільки в догматичних частинах, але і в оповіданнях не є перекладом, але свобідною переробкою індійського оригіналу; тільки деякі частини, напр. притчі, перекладені були майже дослівно
4. Між індійським оригіналом і грецьким текстом не було, здається, ніякого посереднього тексту; в усякім разі звісні нам орієнтальні версії, а власне арабські, гебрейська і ефіопська, се переклади або переробки грецького тексту [Zotenberg, Mémoire, ст. 65 – 66, 68 – 69].
Цотенбергова праця, котру французький учений Талеві у своїй рецензії справедливо назвав книгою, «багатою на результата вельми цікаві і несподівані, що ними збагачується літературна історія воюючого християнства» [Revue de l’histoire des religions, t. XV. Paris, 1887, ст. 105], дала сильний імпульс до дальших дослідів над джерелами грецької повісті.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 30, с. 469 – 471.