7. [Походження східних версій]

Іван Франко

Питання про родовід орієнтальних версій нашої повісті. Труднощі його рішення. Арабські тексти, їх відносини між собою і до Ібн-Хісдаєвої переробки. Вірменська і грузинська версії і здогадний сірійський текст. Систематичне порівняння змісту всіх орієнтальних версій. Кунова гіпотеза про їх пехлевійський оригінал, його християнське походження і північнобуддійське джерело. Джекобсові заміти проти Кунової гіпотези і їх критика. Брахманська концепція аскетизму і інші сліди брахманства в нашій повісті. Уваги про імена власні в орієнтальних версіях нашої повісті. Варлаамові притчі і їх важність для досліду первісної форми нашої повісті. Буддійська редакція повісті про Йоасафа і Ріс Девідсова гіпотеза про її південно-буддійський початок. Закінчення.

Вже з сього короткого перегляду найновіших праць про літературну історію повісті про Варлаама і Йоасафа могли читачі побачити, на якому полі сеї обширної ниви йде тепер найживіша робота. Від часу появи Цотенбергової праці для історії західноєвропейських паростів сеї повісті лишилося небагато дечого зробити; публіковані від часу до часу нові доповнення до Цотенбергової картини не змінюють її головних контурів; тут майже не лишилося місця для суперечок, хоча, розуміється, для детальної праці, особливо філологічної та історично-літературної, є ще чимало поля (пригадаємо конечність такої праці над самим грецьким текстом, конечність критичного видання старослов’янського перекладу, особливо його найстаршого рукопису, порівняння різних слов’янських перекладів з грецької мови і т. і.).

Зате від часу появи Цотенбергової праці віднайдено або простудійовано докладніше стільки орієнтальних версій, так розширено поле досліду та заразом намножено стільки гіпотез і навалено стільки справдішніх трудностей, що відповідна розв’язка всіх сих питань відсунулася досить далеко в будущину, вимагає досить широкого обсягу знання орієнтальних мов і літератур і виповнення досить ще широкої програми публікацій та детальних підготовних студій, не говорячи вже про можливі нові відкриття, що можуть усю працю відразу посунути наперед, але можуть також внести в неї нові комплікації і ще більше опізнити остаточне рішення.

Бажаючи на закінчення отсеї розвідки додати по змозі докладний і вірний образ сеї трудної і замотаної наукової дискусії, я навмисно підчеркую трудність, особливо для неоріенталіста, зайняти тут яке-небудь самостійне становище або сказати щось нового. Як загалом у отсій розвідці, так особливо в сьому остатньому розділі я кладу собі далеко скромнішу задачу – познайомити читачів з теперішнім станом дослідів на сьому полі, переробляючи здобутки тих дослідів критично, по-своєму, на підставі приступних мені книжок і матеріалів і зазначуючи свою власну думку поперед усього там, де дотеперішня наукова робота полишала ще прогалини або де висновки попередніх учених здаються мені занадто слабо опертими.

Може, в такому разі й не слід було мені братися до такої роботи, та, з другого боку, мене піддержувала в моїм намірі та думка, що після праць Кирпичникова, Веселовського та Новаковича не було на жодній слов’янській мові праці про сю тему, котра би звела докупи здобутки новіших дослідів, а й з-поміж західноєвропейських праць після Цотенберга одинока на висоті науки поставлена розвідка Кунова, написана так сухо, схематично і навантажена такою купою бібліографії, що для ширших кругів освіченої громади вона попросту нестравна. А в такім разі, може, й отся розвідка, хоч написана не орієнталістом, сповнить свою скромну, та не менше пожиточну службу.

Примітки

В нашому е-перевиданні цей великий розділ задля зручності читання розбито на підрозділи, і цим підрозділам дано назви.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 30, с. 486 – 538.