3. Природознавчі праці

Іван Франко

Досі я зупинявся трохи ширше на розвитку статистично-економічних праць як над тою частиною краєзнавства, яку вважаю найважливішою і гідною найпильнішого вивчення не тільки вченими-фахівцями, а й всіма, хто хоче бути справжнім громадянином краю і свідомо, розумно користуватися правами, які надає конституція.

Інша важлива галузь краєзнавства, яку нерідко, особливо в давніших посібниках, трактують як краєзнавство par excellence, – це опис краю і його природних умов, географія з орографією і гідрографією, геологія, опис фауни і флори, клімату і т. п., одним словом, природознавство краю. Ця частина краєзнавства здавна пильно вивчалася у всіх країнах; має вона значні досягнення і в Галичині. Поштовхом для цих досліджень стали дуже важливі фактори – практичні потреби купців, промисловців, гірників, рільників і т. п. Для кожного з них було важливо пізнати природу і природні ресурси краю, властивості його клімату, грунтів тощо. Щоправда, в давніших краєзнавчих працях ці відомості даються переважно безладно, некритично, факти правдиві вперемішку з помилковими і з легендами. Систематичне й наукове дослідження виникло недавно, а в нас у Галичині розпочалося від заснування Краківської Академії наук і утворення при ній фізіографічної комісії. Кільканадцять томів виданого нею «Pamiętnika fizjograficznego» – ось потужна і тривка основа наших знань про особливості природи Галичини.

В цій же галузі поряд з краківською комісією вже кільканадцять років провадить активну діяльність львівське природниче товариство ім. Коперніка. Сторінки його органу – часопису «Kosmos» – містять багато цінних спеціальних праць, що служать матеріалом для нашого краєзнавства. Є там чимало описів фауни і флори окремих районів, аналізів води і джерел, численних праць про хімічний склад і походження нафти, земного воску та інших галицьких мінералів тощо. Особливо присвячено багато праць нафті і земному воску, виданих протягом останнього двадцятиріччя таких знавців і дослідників, як Радзішевський, Шайноха, Дунецький, Дуніковський, Зубер, Ляхович та інші.

Далі серед заслужених діячів вивчення природи нашого краю слід назвати насамперед померлого два роки тому професора Новицького, визначного дослідника і знавця галицької іхтіології, автора багатьох монографій і атласу галицьких риб. З численних його помічників і співробітників у цій ділянці назву проф. Ломницького і Варту. Серед ботаніків більш раннього періоду назву професора Едварда Гюккеля. На першому місці у цій галузі – ім’я теж уже померлого заслуженого лісівника Головкевича, чиї праці і численні статті становлять неоціненний матеріал для вивчення галицьких лісів тепер і раніше.

Я не збираюся подавати усіх праць і всіх працівників на цій ниві, назву лише два-три прізвища. Так, у галузі мінералогії і геології Галичини не можна обминути праць професора Медвецького. В галузі ботаніки важливі праці проф. Ростафінського, надруковані переважно у виданнях Академії. Географією в широкому розумінні слова займається проф. Реман. З дрібніших монографічних праць назву ще Беноні про верхню течію Дністра, Вахнянина про верхів’я Сану, Ремана про нижню течію тієї ж річки. Окремої згадки заслуговує цінне видання «Геологічного атласу Галичини», яке виходить на гроші краю і здійснюється молодими природознавцями Зубером і Дуніковським.

Цей побіжний нарис був би надто неповним, якщо б тут не згадати про заслуги хоча б двох давніших працівників, чиї роботи, свого часу ґрунтовні й глибокі, і тепер часто служать матеріалом для сучасних дослідників. Маю на увазі праці Зейшнера про Татри, Підгалля і т. п. і географічні праці Вінцентія Поля, особливо його «Północne stoki Karpat» і блискуче написані, хоч з белетристичними домішками, «Obrazy z życia i natury».

Нарешті слід дати перелік видань, які доповнюють ті відомості про природу Галичини, що є у вищезгаданих працях. З часописів спеціальних заслуговують на увагу такі, як «Sylwan», «Łowiec», «Rolnik», «Przyrodnik» (тарнівський), у яких можна знайти не один цінний матеріал. І зовсім не можна обминути «Roczników towarzystwa tatrzańskiego». Товариство виникло у зв’язку з характерною для нашого віку модою на туризм і цим виданням доводить, що розуміє своє завдання не тільки як моду, а власне як заохочення і керівництво до глибшого пізнання рідного краю. Шкода лише, що благородний запал, який охопив це товариство і промовляє з його щорічників, стосується майже виключно гір – Татр і Чорногори, начебто решта краю не варта була такого огляду і дослідження. Це повинно змінитися, товариство мусить свою діяльність поширити на увесь край, такий багатий гарними і своєрідними околицями.

Цінні матеріали з краєзнавства Галичини, зокрема з природознавства, містять варшавські енциклопедичні видання як загальні – «Wielka encyklopedia» Оргельбранда, так і спеціальні – «Encyklopedia rolnicza», «Encyklopedia wychowawcza» i нарешті монументальний «Słownik geograficzny», в якому кваліфіковані і пильні співробітники – насамперед професор Л. Дзєдзіцький, намагаються стисло подати усі здобутки дотеперішніх праць про природу Галичини.

Із закордонних іншомовних видань назву деякі з найважливіших. Цінні відомості про галицьке краєзнавство можна знайти в «Mitteilungen» австрійського міністерства сільського господарства, ряд блискучих монографічних нарисів про Карпати, Татри і т. д. вмістили чудові «Geographische Mitteilungen» Петермана. Славетний французький географ Елізе Реклю в четвертому томі своєї «Nouvelle geographie universelle» дав більше коротку (хоч часом блискучу) характеристику, ніж докладний і детальний опис нашого краю.

Ще одне слово про картографію нашого краю. Як відомо, рівень перших карт Галичини, складених австрійськими урядовцями, був нижчий навіть за рівень, на якому стояло краєзнавство у Польщі до її поділів. Особливо багата на перекручення карта Losy de Losenau. Нині з давніших карт може бути придатною хіба що велика карта Куммерсберга. Для спеціальних досліджень першорядне значення мають детальні карти генерального штабу, які можна купувати окремими секціями, і укладені тим же генеральним штабом карти з виданого кілька років тому чудового «Атласу середньоєвропейських держав». Велике краєзнавче значення має видана під час крайової виставки 1877 року наочна карта Максиміліана Волинського, де звернуто особливу увагу на стан залюднення, якість грунтів, мінеральні багатства, копальні, фабрики і т. п. Практичним потребам відповідають карти Артарії. На жаль, картографія у нашому краї не процвітає внаслідок централізації у Відні картографічних досліджень і підприємств, здатних виготовляти карти, як» відповідали б вимогам сучасної науки.

Примітки

«Kosmos» – науковий журнал польського природознавчого товариства ім. Коперніка, заснований 1876 р. у Львові.

Радзішевський Броніслав (1838 – 1914) – польський хімік, з 1872 р. професор Львівського університету.

Шайноха Владислав (1857 – 1928) – польський геолог, з 1885 р. професор Краківського університету; дослідник Карпат.

Дуніковський-Габданк Еміль (1855 – 1924) – польський геолог і мінералог, досліджував геологічну будову Галичини, Поділля, Карпат.

Зубер Рудольф (1858 – 1920) – польський геолог, з 1896 р. професор Львівського університету, багато наукових праць присвятив геології Карпат.

Ляхович Броніслав (1857 – 1903) – польський хімік, з 1894 р. професор загальної хімії у Львівському університеті; досліджував геологію родовищ нафти в Прикарпатті.

Новицький-Сіла Максиміліан (1826 – 1890) – польський зоолог, займався переважно іхтіологією; з 1863 по 1890 р. професор Краківського університету.

Ломницький Мар’ян (1845 – 1915) – геолог та зоолог, дослідник фауни Львівщини та Поділля.

Барта Мар’ян-Антон – ботанік та біолог, професор Львівського університету.

Гюккель (Гюкль) Едуард – ботанік, професор Львівського університету.

Головкевич Еміль (1839 – 1892) – лісознавець, інженер та ботанік.

Медвецький Юліан (1845 – 1918) – український геолог, з 1873 р. професор мінералогії Львівської технічної Академії (згодом політехнічної школи).

Ростафінський Юзеф (1850 – 1928) – польський ботанік, історик природознавства, з 1878 р. займав кафедру ботаніки Краківського університету.

Реман Антоній (1840 – 1917) – львівський геоботанік, географ та мандрівник, професор Львівського університету. Досліджував флору України і Польщі.

Беноні Карл Августин Фердінанд (1841 – 1904) – географ і педагог, автор багатьох підручників з географії.

Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович (1841 – 1908) – український композитор, письменник, громадський діяч народовського напряму, за освітою географ, автор підручника з географії. Йдеться про його працю «Фізіографічний начерк поздовжньої долини горішнього Сану».

Зейшнер Людвік (1805 – 1871) – польський геолог, у 1829 – 1833 і в 1848 – 1857 рр. професор Краківського університету, з 1857 по 1858 р. професор мінералогії медично-хірургічної академії у Варшаві.

… праці Вінцентія Поля, особливо його «Północne stoki Karpat» і блискуче написані… «Obrazу z życia i naturу». – Поль Вінценти (1807 – 1872) – польський письменник, географ; у 1849 – 1852 рр. професор Краківського університету, пізніше жив у Львові та на Покутті Автор праць: Wincenty Pol Rzut oka na północne stoki Karpat, in: Dzieła prozą Wincentego Pola, Lwów, 1877, t.3; Wincenty Pol. Północny Wschód Europy, tom 1. Obrazy z życia i natury. Kraków, Seria I – II, 1869 – 1870.

«Sylwan» – польський журнал, присвячений лісництву, лісовому господарству та деревообробній промисловості. 1820 р. виходив у Варшаві, у 1883 – 1939 рр. – у Львові, з 1947 р. знов у Варшаві.

«Łowiec» – під такою назвою виходив у 1888 і 1893 рр. у Кракові календар для мисливців та рибалок.

Оргельбранд Самуель (1810 – 1868) – польський видавець і книгар; у 1858 – 1868 рр. видав 28-томну «Загальну енциклопедію» («Encyklopedia powszechna»).

«Encyklopedia wychowawcza» – автор мае на увазі видання: Encyklopedia wychowawcza pod red. J. T. Lubomirskiego, E. Stawińskiego, S. Przystańskiego i I. K. Plebańskiego, Warszawa, 1881 – 1901, t. 1 – 5.

«Słownik geograficzny» – Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Warszawa, 1980 – 1900, t. 1 – 15.

Дзедзіцький Людвік (? – 1844) – польський педагог і географ; співробітничав у редакції «Słownika geograficznego».

Петерман Август (1822 – 1878) – німецький географ і картограф. З 1845 р. працював в Англії, з 1854 р. – в Готі, 1855 р. заснував географічний журнал «А. Petermanns Mitteilungen aus Justus Pether Geographisches Anstalt».

Реклю Елізе (1830 – 1905) – відомий французький географ і соціолог, активний учасник Паризької комуни. Після еміграції з Франції став професором порівняльної географії в Брюсселі; автор відомої універсальної географії «Земля й люди. Нова всесвітня географія» у 19-ти томах (1876 – 1894), де вперше подано детальний опис усіх країн світу (є розділи, присвячені Україні); друг М. Драгоманова.

…карта Losy de Losenau. – Автор мае на увазі карту Лосі де Лозенау «General Charte des Atlases von Galizien und Lodomerien nach der neuen Einteilung im 19 Kreise, mit dem Districte der Bukowina». Вийшла без позначення місця і року видання.

…велика карта Куммерсберга. – Йдеться про карту: Kummersberg Karl. Administrativ-Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien mit dem Grossherzogthume Auschwitz, Zator und Bukowina in Jahre 1880 nach der Karte des k.k. militär.-geogr. Instituts revidiert. Wien, 1881.

Артарія – віденська видавнича фірма, яку заснував 1780 р. італієць Карло Артарія. Видавала ноти, а пізніше й географічні карти.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 46, ч. 2, с. 122 – 125.