4. Хмельницький не вірить обіцянкам

Іван Франко

Пане куме Любовицький,

випиймо по чарці ще!

Щире серце гріє чарка,

а нещире най пече!

Мовиш: «Киньмо звади й свари,

все, що роз’єднало нас,

вимажімо з серця пам’ять

давніх кривд, гірких ураз!

Вольні з вольними, в любові,

як брат з братом, з другом друг,

рука в руку, межа в межу,

у двох тілах один дух…»

Гарні се слова, їй-богу!

Проникають в кров і кість.

Сам старий Сильвестер Косів

чутливіших не повість.

Пане куме мій, ти мудра,

дуже вчена голова,

та мене за дурня маєш,

турчачи такі слова.

Добре знаєш, се принада,

свіжий, так сказать, хробак,

щоб по нім козацька щука

зачепилась вам на гак.

Куме-куме! Не треплися!

Не кленись та не молись!

Слухай радше приповідки,

що малим я чув колись.

Примітки

Косов Сильвестр (р. н. невід. – 1657) – український церковний діяч і письменник, митрополит київський (1647 – 1657).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 89 – 90.