Передмова автора

Якоб Каро

Переклад Івана Франка

Не щоб ми тут читали казки або вигадки, бо де пливе щира правда, там нема потреби вигадувати.

Петро Ешенльоер, ум. 1481.

Коли б я був видумав отсе оповідання, то міг би зробити собі закид, що я вхибив проти першої основи всякої штуки – задержання міри. Та се оповідання показує ярко, що життєві пригоди виявляють іноді такі надзвичайності, з якими б ми в поетичній вигадці ніяк не згодилися. Коли, одначе, з другого боку, по вірному вислову Шопенгауера, штука повістяра полягає в тім, щоб із можливо найменшим накладом зверхнього життя ввести внутрішнє в якнайсильніший рух, то історик має виразний обов’язок стерегтися сеї методи. Він не повинен ані означувати, ані обмежати міри зверхнього життя, а внутрішньому може надати лише стільки розвою, скільки дозволяє йому ласка абсолютних панів – історією переданих джерел. У всьому тому, де повістяр знаходить тайну зацікавлення та притягання, історик не досягає його; натомість приносить він із собою інше зацікавлення, що щедро вирівнює сю хибу – інтерес історичної правди.

От тим-то мені здається, що можу числити на співчуття для сього оповідання, бо воно наскрізь правдиве. Воно полягає на матеріалах, що по всім правилам критично-методичної історіографії заслугують на повну віру, на документах, листах, зізнаннях свідків, посольських звітах і т. і., в найбільшій часті зібраних і опублікованих покійним, графом Александром Пшездзецьким [Alexander Przezdziecki. Jagiellonki polskie w XVI wieku. Obrazy rodziny i dworu Zygmunta I i Zygmunta Augusta, królów polskich. Tom II. Kraków, 1868, ст. 35 – 212 i Dodatki, с. 262 – 293.].

Я не додав від себе нічого і пильнував тільки, щоб не затерти та не змінити колориту положених в основу актових матеріалів. Я держався якнайпростішого викладу, бо тільки таким способом надіявся супроти нечуваних подій позискати довір’я читача, що обертається в крузі дійсних фактів. Було б не тяжко через розмалювання т[ак] зв[аного] загального тла розширити се оповідання на розмір культурного образу XVI в. Я не зробив сього в тім переконанні, що fabula docet культурної історії тут сама собою насунеться читачеві.

Примітки

Шопенгауер Артур (1788 – 1860) – німецький філософ-ідеаліст, представник ірраціоналізму й волюнтаризму.

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 321 – 322.