Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Казка для молодих директорів банкових

Іван Франко

Була собі мушка-золотушка;

Вона собі літала, бреньчала,

Аж поки в павутину попала.

Почав її ссати павук Виссалка, –

Аж людям стало її жалко.

Бачать вони, що мушка лиш ніжками тріпоче, –

Мабуть, чи не вмирати хоче.

Кличуть вони лікарів-знахарів –

Може би, хто мушечці життя-здоров’я приповів.

Прийшов лікар Ціп-Ціп –

За павутинку сіп-сіп!

Павук пустити не хоче –

Мушка ногами тріпоче,

Опікуни в крик –

І Ціп-Ціп зник.

Прийшов лікар із гір –

Зробив в павутинні п’ять дір.

А щоб помогти мушечці до лету,

Хотів їй приписати дієту.

Совіт і слухати не хоче, –

Мушечка ногами тріпоче,

На лікаря піднявся крик –

І лікар зник.

Аж прийшов знахар-примівник,

Що звався Яцько Пустослівний.

Глянув на мушку поверхово

І сказав таке слово:

«Я брат-демократ,

Кого лічу, буде рад».

Дали йому на м’ясо і на юшку

І казали лічити бідну мушку.

Взяв Яцько мушку, як яку причепу,

І пішов до польського склепу.

Питається його властитель «по-ляцьку»:

«А чого ти тут з мухою, Яцьку?»

Каже Яцько, вліпивши в нього очі:

«Отся мушка здихати хоче!

Мене просили її лічити, –

Приходжу до вас масті просити.

Я брат-демократ,

Польській справі завжди рад.

Як дасте для сеї мушки доброї масти,

То я вашій справі не дам пропасти».

Аптекар утішився дуже

І каже: «Прийди завтра, мій друже!»

Я наготую доброї масти,

Не дамо мушці пропасти».

Бере Яцько мушку-причепу,

Тягне її до руського склепу.

Притяг її в хатку

І каже до газди: «Слухайте, татку!

Треба нам сю мушку лічити,

Щоб вона могла віку скінчити.

Бачите, напала її змора, –

А се ж єдина наша проти ляхів підпора.

Ляхи б її раді з кашею пожерти, –

Але не діждуть сього до моєї смерти!

Ви, татку, зі мною, а я з вами

Підемо на ножі з ляхами!»

А татко каже: «Тихіше, синку, –

Тут у мене лях сидить уже добру часинку!

Та й пощо ті грозьби і крики?

Є тут пан із польської аптики!»

Як вчув то Яцько Пустослівник,

Опустив крила, мов опарений півник, –

Скрутивсь, як піскір посолений,

І втік, мов шалений.

А мушка ніжками тріпоче, –

Не знать, чи дужає, чи вмирати хоче.


Примітки

Вперше надруковано в журн. «Нове зеркало», 1884, № 18, с. 2.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 377 – 379.