З галицької менажерії. Банк рустикальний

Іван Франко

Провідник

А то сем єсть вельки гад,

Що він хлопа живцем яд,

Хоць сем нема він пазури,

Але дер народ зо шкури.

Із’яд хлопів сто тисєнци,

Був би із’яд єще вєнци,

Але сем му прийшов пех,

Удавився та й – іздех.

[А то є великий гад,

Що він хлопа живцем їв,

Хоч не має він пазурів,

Але дер народ зо шкури.

З’їв хлопів сто тисяч,

Був би з’їв ще більше,

Але ось прийшов йому кінець,

Удавився та й здох (польськ. спотвор.)]

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Нове Зеркало. – 1884. – № 3. – 1(13).II. – С. 4, за підп.: Мирон*** як текстівку до карикатури із зображенням величезного Boa constrictor-a, котрий поглинає людей на тлі карти Галичини (див. ілюстративний матеріал до тому). Удав символізує так званий Рустикальний банк, що, видаючи позички, перетворював селян у своїх боржників, а відтак за борги ліцитував їхні господарства. Жорстоку механіку такої «допомоги» розкрила О. Кобилянська в оповіданні «Банк рустикальний».

Подається за першодруком.

Менажерія – зоопарк.

Банк рустикальний – банк для простолюду (від латин. rusticus – «простий, грубий»).

Ростислав Чопик

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 125.