В річницю

Іван Франко

Рік минув, як ми пізнались, –

Наче ластівка стрілою

Попід хмару промигне,

Так ті дні пройшли, промчались.

Ясні, теплі дні щасливі,

Як же мало вас було

У тім році, повнім сліз,

А як многі дні сльотливі.

Нині, наче сон чарівний,

Ще стоїть передо мною

Те бліде лице твоє,

Із котрого я жагою,

Наче жнець у літню спеку,

Пив любові нектар божий,

Нині привид сей сумний,

Жалібний, та не ворожий.

Бідне, гарнеє дитя!

Серце рветься, як згадаю,

Що короткий, непогідний

Рік той твойого життя.

З сонця блисками рідкими

Й бідная любов моя,

Се вся повість серця твого,

Вся історія твоя.

Написано д[ня] 30 вересня, досі не друковано.

Примітки

Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Світ», 1926, № 11-12, с. 4.

Збереглися два автографи – ранній (ф. 3, № 194, с. 23 – 24), без заголовка, та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 137). Автографи мають неістотні розходження.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 379 – 380.