27.10.1883 р. До М. П. Драгоманова

Ласкавий добродію!

Случайно бувши у Павлика в ту пору, коли до нього прийшов Ваш лист, я дізнався дещо про Ваше життя та Ваші роботи. Павлик трохи був роздразнений, і здається, що в тім таки настрої й відписав Вам. Воно в його незавиднім положенні й зовсім понятно. Дуже жаль, що поки що я не багато чим можу йому помогти, але надіюсь, що з часом обставини зміняться. Коб тільки він хотів перенестися до Нагуєвич, де у мене є грунт, хоч і дуже невеличкий, і хата, хоч і мужицька, – та все-таки, працюючи в полі і в літературі, можна б жити вигідно, не потребуючи журитись, що завтра їстимем.

Моя родина тисне мене, щоб я женився конче, та що ж, се діло таке, на котре чоловік не швидко зважиться. Поки що я сиджу у Львові і збираю матеріали до всяких писань. Для хліба пишу в «Ділі» отсе про бюджет крайовий, так, як і попереду про внески польські (Зибликевича, Вротновського і др.). У вільних хвилях виписую в бібліотеці Оссол[інських] матеріали для історії громадських шпихлірів у Галичині – діло, досі не тикане, а цікаве! Та тільки роботи багато, і коли буде готова, не знаю. При тім же вона вийде ширша, ніж зразу думалось, так що «Діло» ледве чи помістить, окрім короткого витягу. Треба буде удатись де-небудь за границю, тим більше, що тоді можна буде свобідніше розкрити циганство австрi[йського] [у]ряду.

Я писав Вам ще навесні, що хотів би поїхати на Вкраїну, зібрати матеріал до історії літератури. Отже ж план той відкладав я та й відкладав аж дотепер. Але тепер уже їду напевно, таки незабаром – паспорт готовий, гроші також, хоч і небагато (50 з[лотих] р[инських]), та, чень, вистарчить. Коли б Ваша воля була переказати туди що-небудь або справити мене до яких людей, котрі помогли б мені не тільки зібрати матеріал, але й пізнати відносини та зав’язати які-небудь тривкі зв’язки, то я би був дуже вдячний. Я думаю заїхати прямо до Антонов[ича], він же й просив мене, бувши тутечки.

Уліті був тут Житецький, а тепер переїздив недужий Винниченко, та ні з одним, ні з другим я не бачився.

У нас молодіж рушається трохи. За почином моїм і Нагірного зав’язався комітет для видання всіх письм Навроцького, і ось ми просимо Вас, коли б у Вас були листи Навр[оцького], а в тих листах було дещо такого, що стоїло б випечатати (чи то яко матеріал для його біографії, чи яко характеристика його думок і поглядів), щоб Ви були ласка уділити нам як-небудь. Діло не квапне – можна й за 2 – 3 місяці, – натепер ми раді б мати тільки Ваше приречення. Остапа запрошуємо до написання біографії Навр[оцького], надіємось, що не відмовить.

І ще одно. При «Академічнім братстві» зібралась громадка охочих, людей 10-15, і зав’язують Кружок етнографічно-статистичний для студіювання життя і світогляду народу. Чи буде з тої муки хліб – не знати, але на всякий спосіб я докладаю і докладатиму роботи, щоб хоч що-небудь вийшло. Отсе вчора зладив програму, котру нині візьмем під дискусію. Завтра будуть загальні збори «Ак[адемічного] бр[атства]» – то й кружок при тій способності зав’яжеться. А слідуючого тижня я хочу дати відчит о методі і цілях статистики. То само треба буде зробити і для етнографії. Нехай люди хоч пізнають, як виглядає предмет, – все-таки не на одно їм отворяться очі, на що досі дивилися, а не бачили.

Одним з перших задань «Кружка» буде зладження і видання по можності повної бібліографії (з критичними примітками) всіх книжок, статей і заміток, відносячихся до нашої етнографії і до статистики українського краю і народу. Таку роботу можуть зробити й люди, що знакомі з самими тими науками, а користь буде і для них, бо пізнають, де і який матеріал можна напіткати, – і для всіх будущих робітників на тім полі. Конечно, я думаю втягнути в ту бібліографію і рукописи публічних бібліотек. До тої роботи ми хочемо запросити й віденців, бо особливо статистичних джерел найбільша часть у Відні, а тут, хоч забийся, не добудеш не раз найелементарніших видань.

Друге діло, на котре ми в кружку хочемо покласти вагу, се «збирання матеріалу з народу», т. є. періодичні екскурсії в різні сторони краю. Конечно, що в програм таких екскурсій можна втягнути все, що кому забажається, тим більше, що ніякий регулямін в’язати нас не буде.

Ми дуже були б раді, коли б могли дістати від Вас сказівки, як робити і що, які книги студіювати – особливо по етнографії, до чого у нас, крім сирих матеріалів, та й то дуже некомплектних, дуже мало книжок находиться. Я спроваджую тепер дещо, а дещо надіюсь роздобути на Вкраїні. Особливо потрібні нам збірники великоруської людової літератури, та й деякі їх опрацювання, хоч би наразі лиш Пипіна, Стасова, Єфименка і др.

У Вас є наші «Statystyczne Wiadomości» – перші річники, і реперторіум місцевостей в Галичині. Коли б Вам тих видань не потрібно було, особливо сього посліднього, котрого тут годі дістати, то будьте ласкаві вислати нам!

Шлю Вам пару пісень – не прогнівайтесь, що знов при купі, а також печатану 1848 р. пісню про зозуленьку, о котру Ви ген-то просили.

Жду Вашого листа і шлю Вам щире поздоровлення.

Ваш Іван Франко.

Адрес до мене: І. Fr. Lwów, ulica Lindego, w mieszkaniu p. Nahornego.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 47 – 48.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1325.

Случайно бувши у Павлика в ту пору, коли до нього прийшов Ваш лист… – М. І. Павлик у листі до М. П. Драгоманова від 7 жовтня 1883 р. зазначає:

«Лист Ваш прийшов власне при Ф[ранкові], котрий приїздив сюди умовитись про дещо; я йому і прочитав Ваш лист, але відписую сам без нього…» [Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 4, с. 221].

…пишу в «Ділі» отсе про бюджет крайовий, так, як і попереду про внески польські (Зиблікевича, Вротновського і др.). – Очевидно, мова йде про статті «Прелімінар австрійського бюджету на р. 1884» (опублікована в «Ділі», 1883, 29 листопада (11 грудня), та «Нові прояви «pracy organicznej»: 1. Проект маршалка Зиблікевича о школах початкових. 2. Проект п. Вротновського о закладанні повітових і філіальних кас позичкових і щадниць» («Діло», 1883, 17 (29) вересня, 20 вересня (2 жовтня), 22 вересня (4 жовтня), 27 вересня (9 жовтня). Статті не підписані, але вважають, що вони належать перу І. Франка. На мою думку, цей лист дає рішуче підтвердження авторства Франка.

Зиблікевич Миколай (1825 – 1887) – польський політичний діяч угодовського напряму, депутат австрійського парламенту та галицького сейму, у 1880 – 1886 рр. голова галицького сейму.

У вільних хвилях виписую в бібліотеці Оссол[інських] матеріали для історії громадських шпихлірів у Галичині… – Статтю «Громадські шпихліри в Галичині» І. Франко написав пізніше (дата завершення статті – Львів, 5 січня 1907 р.), опублікував в «Українському архіві», т. 2, та видав окремим виданням.

Уліті був тут Житецький… – Очевидно, мовиться про П. Г. Житецького.

Нагірний Василь (1847 – 1921) – архітектор, організатор і директор львівського товариства «Народна торгівля».

…Хоч би на разі лиш Пипіна… – Третій том «Історії російської етнографії» в чотирьох томах (1890 – 1892) О. М. Пипіна присвячений Україні.

Стасов Володимир Васильович (1824 – 1906) – видатний російський мистецтвознавець, критик і прогресивний громадський діяч, почесний академік Петербурзької АН (з 1900 р.).

Єфименко Петро Савич (1835 – 1908) – російський і український етнограф.

вул. Лінде – нині зветься вул. Ф.Ліста; ця маленька вуличка в центрі Львова неподалік площі Міцкевича) з’єднує вул. Вороного та Коперника.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 365 – 367.