22.11.1883 р. До М. І. Павлика

Коханий!

Простіть, що я так опізнився з відповіддю, – але роботи так много на голові, що не маю часу й дихнути. Етнографічний кружок, і «Діло», і «Зоря», і Федорович, і відчити, і бібліографія, і Навроцький – все то забирає мені час, а тут ще й інші діла насуваються. Закладається товариство ремісників руських – треба було піти; закладається польська робітницька часопись – треба побігати і треба буде, мабуть, і в редакції служити. А крім того, треба ж щось прочитати, в бібліотеці попрацювати – як бачите, що трохи много роботи. Але я, поки здоров, то й роблю.

Щодо Реклю, то я говорив з деякими панами від Тов[ариства] Шевч[енка]. Вони прийнялись би видати книгу не більш 10 – 15 арк[ушів] друку і просили розпитати Вас, який би був об’єм географії. Щодо москальофільських товариств, то вони, напевно, не прилучаться. На фонетику Тов[ариство] Шевч[енка] пристало би, – звісно, на фонетику «Світу».

Щодо Вашої дороги в Відень, то певна річ, що воно було б не зле Вам туди податися. «Діло» вільного білета не має, але я вже побалакав з деякими людцями, щоб для Вас вистаралися, і надіюсь через тиждень заслати Вам його. Так само десь по першім і я від себе буду міг переслати Вам хоч трохи грошей, котрих тепер нема. Наразі шлю Вам, що маю, – одно срібло.

«Попів і дяків», мабуть, ніхто тут не надрукує, – значить, шкода й праці [над] ними.

Щодо того, щоб достарчувати книжок Наумовичеві до арешту, то я, позвольте Вам сказати, маю все проти того і ніколи сього не зроблю. Наумович, не кажучи злого слова, – падлєц. Я волію мати діло з Площ[анським], ніж з ним, Площ[анський] хоч дурак, але чесніший чоловік, але Марков і Наум[ович] послідні драби. Як нам заходити в які-небудь зносини з тими людьми, котрі нас (і всіх народовців) називають «зміями», як писав Наум[ович] до Марк[ова] вже по процесі? Щодо ролі, яку може Наум[ович] відограти в Росії, то я в жодну таку роль не вірю, – а коли б її відограв, то се мусило б вийти тільки на лихо нашому народові. Щодо векселя і прочих грошових справ, то позвольте собі замітити, що Наум[ович] зовсім не чистий. Сього нехай буде досить – чорт з ним!

Замітки Вашої «Діло» не напечатало досі – і не знаю, чи напечатає. Щодо книжок, присланих Др[агоман]овим, то я думаю, що, їдучи до Відня, Ви привезете їх (і «Громаду», котрої мені треба для видання Навроцького). Др[агоман]ов не відповів мені досі нічого на мій лист, ані книжок ніяких не прислав, – мабуть, не має часу. Я напишу сими днями.

Цілую Вас, Ваш Іван.

Примітки

Вперше надруковано: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 4, с. 241 – 242.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1502.

Простіть, що я так опізнився з відповіддю… – М. І. Павлик писав до І. Франка 14 листопада 1882 р. (Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1618, с. 169 – 176).

У виданні 1986 р. є суперечність у датуванні: редакторська дата – 22 листопада, авторська – 26 листопада. Мабуть, десь друкарська помилка.

Закладається товариство ремісників руських… – Мова йде про засновану «народовцями» ремісничу спілку «Зоря».

«Попів і дяків», мабуть, ніхто тут не надрукує… – До цього місця М. Павлик подав примітку: «Мій переклад споминів українського села» (з «Киевской старины»).

Замітки Вашої «Діло» не напечатало… – Можливо, йдеться про подану до «Діла» інформацію М. Павлика «Сам собі», яка так і не була опублікована.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 372 – 373.

Розбіжність в даті – у вид. 1986.