10.09.1883 р. До М. І. Павлика
| Нагуєвичі | 10.ІХ |
Дорогий друже!
Не знаю, чи Ви, може, не занедужали або не загнівались на мене, що ніякої відомості від Вас нема. Не знаю навіть, чи Ви одержали мій лист і гроші від Б[еле]я, про котрі я писав, і як Вам поводиться, і що поробляєте, і чи взагалі пробуваєте ще в Коломиї, чи, може, виемігрували куди-небудь. Правда, пишучи послідній лист, я обіцяв Вам живо написати ще один, ну, але се відвелося, не було о чім. Я незадовго надіюсь на пару годин заїхати до Вас до Коломиї, бо буду в Станіславі, де маю виписувати різні старі папери і документи, то ж, будьте ласка, відпишіть мені, чи є Ви ще тамечки і де Вас шукати. Не знаю ще напевно, коли приїду, бо доперва нині пишу до Фед[оровича] о гроші на дорогу. Думка є у мене їхати сеї осені до Росії і зібрати матеріал для історії укр[аїнської] літератури. Як би то було гарно, якби ми могли сю штуку оба ладити і передискутовувати кожний уступ, – оба скористали б!
Коли ще кореспондуєте з Д[рагоман]овим, то просіть його для мене о комплект «В[ольного] сл[ова]», коли ще є, – у мене були перші н[оме]ри, та й ті люди розібрали, так що самому нема в що заглянути. Чи не ласка б його була прислати відбитку з італьянської статті, котру він печатав в «Rivista minima» про українську літературу, – може б, мені придалася? Не прогнівайтесь, що я з своїми просьбами до Др[агоман]ова аж до Вас удаюся, але що ж діяти, коли на мене Др[агоман]ов, очевидно, гнівний і на мій лист не відповідає, так що я вже і смілості не маю його о що-небудь просити.
Здались би тут і брошури «Про багатство і бідність» і «Про хліборобство», бо що було, те все розпустив між люди, «» ще є всього лиш кілька примірників. Вправді, я і сам ладжусь написати до Др[агоман]ова, бо надіюсь сими днями післати йому трохи пісень, – але се не завадить, коли й Ви від себе передасте йому мою просьбу. Я дуже цікавий знати, що там у нього чувати, чи і коли буде «В[ольное] сл[ово]» виходити – тими часами нічогісінько ні про що не знаю. Я сими часами ліновствую. Зладив статтю про «Потопу світу» і післав Пар[тицьк]ому, не знаю ще, що він мені відповість і чи буде друкувати. Тепер ладжу другу книжечку для «Просвіти» «Про роботу і її ціну». Рейса записую незадовго на виплат з Відня.
Чи маю прислати Вам Шпільгагена, чи ні? Будьте ласкаві, напишіть що-небудь, най знаю, що з Вами діється!
Ваш щирий Ів. Фр.
Сестрам Вашим кланяюсь.
Примітки
Вперше надруковано: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 4, с. 210 – 211.
Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1498.
Думка є у мене їхати сеї осені до Росії… – До Росії, тобто на Наддніпрянську Україну, І. Франко виїхав пізніше, у 1885 р.
…статті, котру він печатав в «Rivista minima» про українську літературу?… – Йдеться про роботу М. Драгоманова «La litterature oukrainienne, proscrite par le gouvernement russe. Rapport presente an Congres litteraire de Paris (1878) par Michel Dragomanov», Женева, 1878, яка вийшла французькою мовою і була перекладена також італійською, сербською, іспанською мовами. Італійською перероблена і доповнена у 1880 р.: «La literatura di una nazione plebica («Rivista Internazionale del Socialismo». Milano, 1880, s. 4).
…ладжу другу книжечку для «Просвіти» «Про роботу і її ціну». – Праці під такою назвою у І. Франка нема.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 357 – 358.