18.02.1892 р. До А. Ю. Кримського

Шановний земляче!

Даруйте, що так довго не писав Вам; зразу не знав, де Ви обертаєтесь, чи в Москві, чи де, а опісля часу не було.

Поперед усього мушу Вам подякувати за присилку книжок. Особливо «Памятники» Костомарова – Кушелева мені дуже пригодились. І «Очерки» Буслаева дуже інтересна книжка, хоч більш по матеріалу, ніж по методу роботи і по виводах. Жаль, що Ви не прислали мені рахунку, так що я й досі не знаю, скільки Ви заплатили за закуплення і висилку тих книжок. 4 руб. я послав Вам, щоб покрити часть Ваших видатків, і нехай вони лежать у Вас, поки не буде видрукувана Ваша новела і я буду міг зовсім обрахуватися з Вами. А рахунок за книжки, будьте ласкаві, пришліть конче!

Друк Вашої новели опізнився через те, що досі друкувався Гейне, а друкарня не дає мені ніколи більш одного наборщика. Вчора Гейне вийшов, і я сими днями даю до друку Вашу річ. Пробні аркуші буду Вам присилати в міру, як будуть видрукувані.

Щиро мушу Вам погратулювати за статтю о нашім язиковім безголов’ї. Се, признаюсь Вам, перша Ваша стаття, котра мені вповні подобалася і під котрої виводами і аргументацією я готов майже всюди підписатися. Не міг би я тільки згодитися на Ваш суд про Чайченка – не для того, що Ви порівняли його зі мною – я о своїм таланті дуже невисокої думки, – але для того, що Ви зачислюєте його до якогось прогресивного табору і бачите в нім якісь свіжі тони чи ноти. По-моєму, він обсерватор життя дуже мізерний, по думках не йде далі пересічного російського ліберала, так що навіть консервативний М. Комар не раз іде дальше його, а його белетристика, а особливо поезія, доволі чисте пустомельство. Пробував я читати його «Сонячний промінь», і хоч я читець досить терпеливий і, як німець каже, erpicht (ласий) на всякі проблиски таланту, та за один такий проблиск готов дарувати дуже багато, – та все-таки не міг дочитати до кінця сеї вкучно-однотонної папки, повторюючої зади російської післятургенєвської школи.

Думаєте Ви, може, сього року бути в Галичині? Здоровлю Вас щиро і стискаю Вашу руку.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., К., 1956, т. 20, с. 444 – 445.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 53).

…зразу не знав, де Ви обертаєтесь… – А. Кримський виїжджав з Москви до Звенигородки на різдвяні канікули.

Вчора Гейне вийшов, і я сими днями даю до друку Вашу річ. – Йдеться про перекладену І. Франком збірку: Гейне Г. Вибір поезій (Львів, 1892) , та видане ним оповідання А. Кримського «В обіймах старшого брата. Київщанський малюнок» (Львів, 1892).

Не міг би я тільки згодитися на Ваш суд про Чайченка… – В своїй статті А. Кримський вдався до такого порівняння:

«коли Франко є найперший письменник в Галичині, то Чайченко – перший між новітніми українськими, опроче, будь-що-будь, його твори найбільше од усіх сучасних українських підходять до Франкових» («Зоря», 1891, № 24, с. 471).

…навіть консервативний М. Комар… – І. Франко мав на увазі літературно-критичні виступи М. Ф. Комарова в «Зорі».

Пробував я читати його «Сонячний промінь»… – Ця повість Б. Грінченка друкувалася в «Зорі» (1891, № 11 – 22), ввійшла до видання: Грінченко Б. Твори, т. 2. Львів, 1892.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 315 – 316.