28 – 30.07.1892 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Пишу Вам у Париж, надіючись, що Ви вже там. Посилаю рівночасно лист П[авли]ка і гроші. Мені передали українці 60 рублів (по курсу вийшло несповна 70 гульденів), щоб я переслав Вам тоді, як Ви будете в Парижі, з тим, щоби Ви на ті гроші в добрім ательє фотографічнім дали зробити 12 своїх фотографій так великого формату, на який вистарчить грошей. Фотографії ті мають бути прислані на мої руки для передачі українцям при оказії. Заразом просіть фотографа не нищити матриці, щоб в разі потреби можна було зробити ще одну серію знімків.

Ваші «Чудацькі думки» друкуються яко книжечка «Літ[ературно]-наук[ової] бібліот[еки]», і я надіюсь, що будуть скінчені ще до Вашого повороту з заграниці. «Спомини», ч[асть] V, вже готові, і я на днях вишлю Вам книжечку. Ся глава дуже сподобалась. Чи не могли б Ви тепер написати докінчення?

Я пішов за Вашою радою і вислав дещо з моїх збірників апокрифічних до «Киевской старины» (про голову Адамову, про Соломона, що закопав біси в одній «дельві»(бочці?), про дітство Ісусове (історія з 12 горобцями глиняними, два епізоди о Ісусі і вчителю, епізод, як Ісус із високої стіни зійшов по сонячнім промені, а діти жидівські пустились за ним і попадали і т.д.), в кінці оповіданнячко про двох розбійників Дизму і Гесту, що були повішені разом з Ісусом. Надто додав я спис апокрифів з Яремецького, порівнявши його з списом у Тихонравова.

На жаль, Соколова «Материалы и заметки» у мене нема, є тільки Попова «Библиографические материалы» з укр[аїнським] текстом Еноха з XVII в. Срезневський є в Оссолінеум, та я не мав часу його переглянути, а тепер бібліотека вже замкнена, бо щось там направляють. Про який се збірник Пипіна Ви пишете? Чи се ті самі «Памятники старинной русской литературы, изданные гр. Кушелевым-Безбородко», т. III? У мене він є, та видерта титулова карта, то я й путаюсь, бо томи II і IV впорядкував Костомаров.

Переписую Вам ще з того ж іспаського збірника фрагмент оповідання «о хитрості божій», т. є. про пустинника і ангела. Я тільки тепер віднайшов його на пошарпаних карточках, – кінця годі дочитати, та все-таки те, що є, дає досить добре поняття о цілості. Збірник писаний около р. 1730 якимсь Мохначуком; прислав мені його селянин с. Іспаса коло Вижниці на Буковині, Гулейчук, визичивши його у якихось своїх свояків. Говорить, що у них є більше рукописів, між іншим, також легенда про вічного жида.

Казочку про чоловіка і верблюда я зладжу для «Сборника» і вкажу її вандрівку з Індії (по Бенфею). Не знаю тільки, чиє які її усні парослі у слов’ян. Та треба пошукати.

Не знаю, що Ви скажете на план, котрий ми уложили удвох з жінкою. План сей такий, щоб узяти мені на півроку відпустку від «Kurjera», поїхати у Відень, послухати лекцій Ягича і ще деяких професорів і зробити докторський екзамен. Правда, я й досі не знаю, на що мені той екзамен придасться, бо не сумніваюся, що навіть до приватної доцентури на Львівськім університеті мене не допустять.

Ну, та мені хотілось би пожити у Відні, повчитися у трохи розумніших людей, як Огоновський, і я рад се зробити тим більше, що редакція «Kurj[era]» згоджується пустити мене, а може, вдасться навіть зробити таке arrangement: я буду робити і для «Kurj.» часть тої роботи, яку роблю досі, і получати свій звичайний гонорар. А докторат поки що був би важний для мене хоч тим, що він дає права політичні (право голосування і вибираємості до парламентів). Дуже б мені ще хотілося якийсь час побути в Петербурзі і Москві, роздивитися в тамтешніх бібліотеках, поповнити свою бібліотеку хоч найпотрібнішими речами, а головно – пізнати людей. Ну, та се, мабуть, так і лишиться pium desiderium.

Щодо часу, коли я вирушу зі Львова, то я досі не знаю. Може бути, що станеться се десь коло 10 сентября, а то для того, що 12 сент[ября] там зачнеться процес о буковинські дефравдації, з котрого, мабуть, мені прийдеться писати справоздання. В такім разі маю надію, що побачився б з Вами, як будете вертати з Європи, і, надіюсь, в кращому здоров’ї, ніж туди поїхали.

Що буде з «Народом», скоро ми оба з П[авли]ком виїдемо зі Львова, – не знаю. Тепер П-к пише, що осідає в Коломиї і бажає й «Народ» туди перенести. Я, звісно, не маю нічого проти сього, та боюсь, щоб партія не запротестувала і не зажадала, щоб «Народ» видавався у Львові. Звісно, в такім разі нехай «Іван п’є, Іван і плате», т. є. нехай партія і видає, і платить.

Фінанси «Народу» поки що непогані. Друкуючи дотеперішні номери, ми не тільки довгу нового не зробили, але ще й торішнього довгу (на вексель П-ків) сплатили більш 50 гульденів. Але тепер фонди вичерпані. Слідуючого н[оме]ра ні за що друкувати, і я поклав собі – не друкувати в довг і не побільшувати тягара, котрий лежить на «Народі» з мин[улого] року. На векселі стоїть іще 180 гульд[енів], щось буде за додатки, так що сума тягара перенесе 200 г.

А передплатників досі нема й 200, так що коли б усі поплатили по 4 г., то було б не більше 800 г., коли тим часом кошт «Народу» на рік винесе щонайменше 1500 г. Правда, дотеперішній корисний стан став можливий тільки таким способом, що я дав на «Народ» свій quasi гонорар, присланий мені Arbeitgeber’oм (300 руб.). Ну, та на друге півріччя я вже не маю що дати, передплати більша часть уже виплачена і видана, значить, я не знаю, як дотягти кінця року. На з’їзді партійнім я думаю просто предложити – закрити «Народ», коли не винайдеться якого розумного способу держати його порядно. А способу такого я при наших силах і при наших людях не бачу.

30.9 (!) 92

Оце вчора дістав VII том «Сборника» з Вашою статтею про етичні легенди слов[’янські] і бачу, що мій варіант іспаський є просто уступ із «Gesta Romanorum». Позаяк він переписаний, то посилаю Вам його, хоч він Вам і ні на що не придасться. Мою замітку про оповідання матері Гутовича Ви не так зрозуміли. Я писав Вам, що чув власне від неї осібно оповідання про ангела, що мусив жити на службі в бідного чоловіка, а осібно про пустинника, що ходив з ангелом і бачив дивні суди божі. Варіант, котрий я Вам прислав, є власне зілляний з сих обох.

«Швейцарії» 10 екз[емплярів] і статтю Охримовича висилаємо Вам разом з оцим листом. Радо написав би я Вам детальний рахунок «Народу», та тепер дуже зайнятий, а головне, не дістав ще рахунку з друкарні. Надіюсь зробити се невдовзі.

Ваші рукописі я дістав, також і лист для П-ка, котрий йому вислав до Коломиї. Пишіть до нього на мій адрес, бо в Колом[иї] ще, як бачите, нечиста сила маніпулює. В понеділок буде наш процес за «Соціалізм утопійний і науковий»; коли буде судитись «Вікліф», я не знаю.

Поздоровляю Вас щиро.

Ваш Ів. Фр.

Примітки

Вперше надруковано; Матеріали, с. 381 – 383.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1425).

…вислав дещо з моїх збірників апокрифічних до «Киевской старины»… – Стаття І. Франка «К истории южнорусских апокрифических сказаний» надрукована в журналі «Киевская старина», 1894, кн. 12.

…спис апокрифів з Яремецького… – Йдеться про рукописну збірку апокрифів, складену в 1743 – 1752 рр. на Буковині священиком Яремецьким. Надіслана І. Франком стаття надрукована в журналі «Киевская старина», 1894, кн. 12.

…Соколова «Материалы и заметки»... – Соколов М. Материалы и заметки по старинной славянской литературе, вып. 1. М., 1888. Зберігається в бібліотеці I. Франка, № 3598.

…Попова «Библиографические материалы»… – Йдеться про вид.: Библиографические материалы, собранные Андреем Поповым. – Чтения в обществе истории и древностей российских, 1879, кн. 1 (зберігається о бібліотеці І. Франка, № 390) та окреме видання, М., 1889 (зберігається в бібліотеці). Франка, № 2690).

Срезневський є в Оссолінеум… – Срезневский И. И. Сведения и заметки о малоизвестных и неизвестных памятниках. – «Сборник отделения русского языка и словесности Академии наук», т. 15, Спб., 1867. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1673.

Про який се збірник Пипіна Ви пишете? – Йдеться про випуск 3 «Памятников старинной русской литературы» (апокрифи), упорядкований О. Пипіним. М. Костомаров упорядкував випуски 1 – 2 цього видання.

Казочку про чоловіка і верблюда я зладжу для «Сборника»… – Стаття І. Франка «Притчата за еднорога и нейният български вариант» надрукована у вид.: «Сборник за народни умотворения, наука и книжнина» (т. 13, 1896).

…процес о буковинські дефравдації… – Судовий процес у справі групи податкових і митних чиновників на Буковині, звинувачених у хабарництві та інших службових зловживаннях, почався у Відні 12 вересня 1892 р. Повідомлення про нього друкувалися в газеті «Kurjer Lwowski», 1892, 12 вересня – 1 листопада.

…присланий мені Arbeitgeber’ом. – Йдеться про Миколу Ковалевського.

…з Вашою статтею про етичні легенди… – Стаття М. Драгоманова «Славянски религиозно-етически легенди. II. Дуалистическо миротворение» надрукована у вид.: Сборник за народни умотворения, наука и книжнина (т. 7, 1892).

«Gesta Romanorum» («Римські діяння») – поширена в давніх літературах Європи збірка перекладених з латинської мови повістей.

Мою замітку про оповідання матері Гутовича… – В додатку до листа І. Франка М. Драгоманову від 12 квітня 1892 р. зроблено таку примітку:

«Списав на мою просьбу Микола Гутович, міщанин дрогобицький. Від матері Гутовича перед 25 роками чув я трохи відмінний варіант, а властиво дві казки, котрі тут зілляні в одну: одна була тема: «Чем люди живы» (ангел служить у попа і робить різні «збитки»), а друга: ангел вандрує з пустельником (подібно як у Кольберга); з сеї другої казки д. Гутович затямив, очевидно, тільки мотив утоплення чоловіка; в тамтій казці се був молодий хлопець, син якогось дуже ласкавого хазяїна, котрий щиро гостив прохожих» (ІЛ, ф. 3, № 1424).

В понеділок буде наш пронес за «Соціалізм утопійний і науковий» – Йдеться про судову справу, порушену проти І. Франка, М. Павлика та управителя друкарні В. Годака за публікацію українського перекладу праці Ф. Енгельса «Розвиток соціалізму від утопії до науки. Соціалізм утопічний і науковий Фр. Енгельса – П. Лафарга, переклав Ю[ліан] Б[ачинський]. Накладом редакції «Народу», Львів, 1892. З друкарні народної В. Манецького під проводом В. Годака».

Процес відбувся 1 серпня 1892 р., всіх звинувачених було засуджено до однієї доби арешту і грошового штрафу в сумі 10 гульденів кожного. І. Франко написав про нього статтю «Materjał dla reformy ustawy prasowej» («Kurjer Lwowski», 1892, 4 серпня).

…коли буде судитись «Вікліф»… – Йдеться про судовий процес у справі конфіскованої брошури М. Драгоманова «Іван Вікліф, доктор євангельський» (Львів, 1892).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 337 – 340.