23.02.1894 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Ваш листок і статейку про Сумцова одержав учора і зараз дав статейку до друкарні. Вона прийшла в пору, коли моя статейка про сю саму працю Сумцова була вже набрана, ну, та се не шкодить, нехай ідуть обі. Тепер доскладується власне 9 аркуш; у 8-му пішли Вашої сестринниці і колядка Вашої сестри, – жаль, що друк нот з причин типографічних треба було відложити до слід[уючої] книжки. В 9 арк[уші] іде Ваша замітка про Житецького, – я лишив криптонім, далі мій реферат про Крумбахерову Візантійщину і статті про Сумцова. 10 арк[ушів] займуть рецензії. Кримський прислав інтересний бібліографічний огляд про Румянцевський музей, та він піде аж у 3 кн[ижці].

Не знаю, чи інтересує Вас фінансовий бік мого видавництва, та, проте, скажу Вам, як воно тепер стоїть. Правдоподібно, мені не вдається продержати його довше як рік. Кошти дуже великі, 1 кн. коштує звиш 300 гульд[енів], значить, річний бюджет обійдеться, не числячи передруків, щонайменше у 2000 гульд., а се значить – 400 повних подписчиків. На се досі маємо около 140. Чи набереться ще до 200, хто його знає, а решту прийдеться покривати все-таки мені.

Я не хочу говорити про те, яку з тої причини маю гризоту з жінкою, тим більше, що мій теперішній заробіток з «Kurj[era] Lw[owskiego]» (85 гульд. місячно) далеко не вистарчає нам на життя, обіцяний заробіток з «Народу», на котрий ми числили, вийшов зовсім проблематичний, а журнал не дає анітрохи вільного часу, щоб заробити десь збоку на поповнення місячного бюджету.

Що я переніс за отсю зиму, коли траплялося таке, що не було й цента в хаті, – се хіба лишу собі колись як матеріал для якогось експериментального роману. Помимо болю очей, працюючи до 1 – 2 години вночі, я написав дві драматичні штуки для «Бесіди», та коли першу відкинуло намісництво, але то відкинуло основно, яко протизаконну, наскрізь від першої стрічки до останньої (показана громадська господарка по селах і боротьба сільської молодежі, «читальників», з усякими темними силами, показана в спосіб дуже скромний!), то виділ «Бесіди» звернув мені й другу штуку (доля сільського вчителя в горах, про котру я розповідав Вам у Відні), котра вже була перерецензована і мною після вказівок рецензентів перероблена. Мовляв, і сю штуку намісництво непремінно відкине, так що шкода часу її й переписувати та подавати.

А се була моя одинока надія бодай на моментальну поправу фінансів (за штуку обіцяли мені заплатити по 150 гульд.). Спасибі Окуневському, що першу з тих штук прочитав і представив намісникові ідіотизм такого рішення, і намісник казав її другий раз предложити, та навряд чи поможе що рекурс від вовка до медведя. Як часто сими часами я завидую небіжчикам або ідіотам!

Завтра надіюсь вислати на Ваші руки першу половину моєї статті, призначеної для «Сборника» болгарського. Прочитайте, може, пригодиться, а коли ні, то будьте ласкаві звернути мені рукопис. Перша частина доторкається притчі о інорозі, а тільки друга – її варіанта, що в рукописах має титул «от книг болгарских». Я цікавий, на Ваш суд про сю роботу, що становить часть моєї дисертації, і, звісно, бажав би бачити її видрукованою в «Сборнику», коли се буде можливим.

«Народу» № 2 я тільки сьогодні (23/II) одержав. На П[авли]кову виборчу кампанію дивляться всі у Львові з юмористичного становища. Я дуже цікавий на його подрібне справоздання в «Народі». В усякім разі фатальне те, що їхав чоловік агітувати і ані одного збору не скликав, ані на однім публ[ічнім] зборі не виступив і не промовив. Він каже вправді, що багато зробив для справи радикалізму в Брідщині, та сам же говорить, що більшість мужиків, з котрими там стикався, до крайності здеморалізовані.

Прийміть поклін і поздоровлення.

Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 441 – 442.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1451).

…статейку про Сумцова одержав учора… коли моя статейка… була вже набрана… – Йдеться про рецензію І. Франка та рецензію М. Драгоманова на статтю М. Сумцова «Дума об Алексее Поповиче», опубліковану в «Киевской старине», 1894, № 1. Рецензії Франка та Драгоманова були надруковані під спільною назвою «Розбор думи про бурю на Чорнім морі» в журналі «Житє і слово», 1894, кн. 2.

…колядка Вашої сестри… – Йдеться про публікацію Олени Пчілки «Колядка про дівчину воячку» («Житє і слово», 1894. кн. 2).

…Ваша замітка про Житецького… – Мова йде про рецензію М. П. Драгоманова «Творці козацьких дум», підписану криптонімом «Р. Л. Н.» в журналі «Житє і слово», 1894, кн. 2, на статтю П. Житецького «Творцы и певцы народных малорусских дум» («Киевская старина», 1892, № 11).

…мій реферат про Крумбахерову Візантійщину… – Йдеться про рецензію І. Франка «Візантійська література» на праці: Karl Krumbacher. Geschichte der Bysantinischen Literatur. München, 1891, Karl Krumbacher. Bysantinische Zeitschrift. Leipzig, 1892 – 1894, Bd. I – III, в журналі «Житє і слово», 1894, кн. 2.

…я написав дві драматичні штуки для «Бесіди»… – Мова йде про комедію «Рябина» (друга редакція) та п’єсу «Quem di odere» («Учитель»).

…першу відкинуло намісництво… – Комедія «Рябина» була поставлена на сцені театру «Руської бесіди 1894 р. тільки після вилучення соціально загострених місць.

…виділ «Бесіди» звернув мені й другу штуку… – Текст п’єси «Учитель» також зазнав цензурних спотворень. Вперше на сцені театру «Руської бесіди» «Учитель» було поставлено 16 вересня 1894 р.

…першу половину моєї статті, призначеної для «Сборника» болгарського. – Йдеться про працю «Притчата за еднорога и нейният български вариант» (Сборник за пародии умотворения, наука и книжнина. Софія, 1896, кн. 17, с. 570 – 620).

…його подрібне справоздання в «Народі». – Мова йде про статтю М. I. Павлика «Моя бродська Одіссея» («Народ», 1894, № 3 – 5).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 463 – 465.