Люки в крехівськім тексті (1 – 6)

Іван Франко

Годі нам тут так само докладно переходити розділ за розділом повісті; се праця, яку мусить зробити той, хто схоче критично видати текст старослов’янський. Для нашої мети буде досить вказати на деякі важніші недостачі в крехівськім списку або на відміни його супроти грецького тексту – нехай се буде наш скромний причинок до тої будущої критичної роботи.

Розділ І. Опис Індії, характеристика Авеніра і оповідання про переслідування християн. Тут в описі Індії (ст. 2) знов є маленька недостача в крехівськім тексті. Зараз по наведених нами (ст. 11) словах: «къ єгипетстѣй странѣ» читаємо там: «по суху же къ» – а далі в списку лишено порожнє місце на піврядка; там мало бути зазначено, що Індія «з боку сухої землі доторкається до границь Персії» (Migne, 864). Для чого переписувач крехівського списку пропустив ті слова? Може, переписував із старого якого списку, де і слова були витліли або затерлися? В шишатовацькім списку вони є (Новакович, ст. 65).

Розділ II. Епізод з «божим чоловіком». Зазначу тут одну подробицю. Оповідаючи цареві про те, що його спонукало до аскетизму, божий чоловік оповідає, що ще в молодості чув «глас нѣкіи священъныи»; грецький текст має тут «ήκουσά τι οημα άγαθόν καί σωτήριον» – «я почув слово добре і спасенне». Перекладач, як бачимо, або самовільно змінював текст, або перекладав з тексту, відмінного від того, який передрукований і яким користувався також той, хто лагодив оригінал шишатовацького списку (пор.: Новакович, ст. 67). Натомість кінець сього оповідання в крехівському знов скорочений; тут кінчиться воно словами: «яко не мучень бысть»; в грецькім тексті читаємо ще далі: «Та день у день терплячи мучеництво в сумлінні і стаючи до бою з начальствами і властями, з світовладцями темноти сього віку, з духовою злобою, як мовить св. Павло» (Migne, 877). І сього пропуску нема в шишатовацькім списку.

Розділ III. Вродження Йоасафа й ворожба звіздарів. В сьому розділі цікава є назва «Домоса града», що мається в крехівському. Грецький текст не називає города, де батько умістив Йоасафа, та він же вияснює нам, відки у старослов’янського перекладача взялася та назва. Читаємо там ось що: «Έν πόλει δέ όμως ίδιαζούση παλάτιον δειμάμενος» і т. д. (Migne, 880). В тексті, що ним користувався старослов’янський перекладач, мусило стояти «Έν πόλει δ’όμως», а перекладач, роблячи своє діло механічно або збаламучений тим, що оба слова були написані разом («δ’όμως»), зробив із них назву города Домос.

Ся помилка дуже добре характеризує нам перекладача та заразом показує, що вона могла постати тільки з непорозуміння грецького тексту і не є помилкою копіїста. Значить, коли є списки старослов’янського перекладу, де сеї помилки нема, то треба прийняти або пізнішу поправку, зроблену по порівнянні з грецьким текстом, або інший переклад. А власне шишатовацький список сеї помилки не має, але подає вірно: «въ градѣ особнѣ» – знак, що маємо тут діло з осібним перекладом із грецької мови, не залежним від того, з якого пішов крехівський список.

Варто зазначити тут іще одну подробицю. Число халдейських ворожбитів грецький текст подає коло 55 («ώσεί πεντηκονταπέντε»); шишатовацький список подає таке саме число, пропускаючи «шаєі» (около); натомість крехівський список має «яко Н» (около 50), згоджуючися тут з латинським перекладом Білліуса, що, певно, також на основі якогось грецького рукопису подає їх число «circiter quinquaginta» (Migne, 878).

Розділ IV. Царський боярин і каліка, що знає лік від обмови; цар і два втікачі ченці. Перший з тих епізодів, що, по моїй думці, становить окрему притчу, слабо тільки і механічно зв’язану з ходом повісті, в крехівськім рукописі не повний; власне в тім місці, де він починається (між ст. 16 і 17 моєї нумерації) бракує одної картки.

Розділ V. Молодість і дві стрічі Йоасафа. Для характеристики перекладу подаю тільки грецький оригінал тих слів, що наведені в моєму резюме (ст. 15 – 16). Характерний зворот про стріляння до неба поданий в грецькому як приповідка: «καί του δητα του λόγου, είς ούρανον τοξεύειν έπιχειρων», дослівно: «І то, як то кажуть, силкуючись на небо з лука стріляти».

Шишатовацький список перекладає доволі вірно: «и сими (відносно до попереднього: «надеждами») якоже рещи на небо стріляти начинав» (Новакович, 71). Перекладач того тексту, який є у крехівському списку, мабуть, не зрозумів оригіналу, а може, мав у ньому варіант: «καί τούτω δέ τω λόγω είς ούρανον» і т. д.

Інтересна, на стародавніх лікарських поглядах оперта дефініція хороб, яку дають царевичеві його дворяни, в грецькім тексті виглядає так: «Πάθη ταυτά είσιν άνθρώπινα, άτινα έξ ύλης διεθαρμένς καί σώματος κακοχύμου τοις βροτοις συμβαίνειν είωθε» (Migne, 802) – по-нашому: «Се людські терпіння, що звичайно трапляються людям із попсованої матерії і із злих соків тіла».

Крехівський список перекладає «ύλη» (вещество) словом «вещь», пропускає слово «διεθαρμένς» із імені «σώματος» робить прикметник і долучує його до «вещи», а з прикметника «σώματος» робить ім’я – і виходить дефініція зовсім темна і без значення.

Те саме повторюється далі ще раз. Царевич питає, чи всім людям таке буває? Йому відповідають (по грецькому тексту): «не всім, а тільки тим, у кого здоров’я перевернеться (έκτραπείη) задля зіпсування (μοχθηρίας) соків». В крехівськім списку форму пасивну оригіналу зовсім не до ладу передано формою активною («иже от здравіа превратит»), і знов вийшла нісенітниця. Жаль, що Степан Новакович не привів дослівно сього місця з шишатовацького списку.

Опис старця, що його здибав царевич, по грецькому оригіналу виглядає ось як: «Здибав старця перестарілого в многих днях, з поморщеним (крехівський має тут рідке слово «мъклымъ») лицем, з зігнутими колінами, згорбленого і всього лисого і беззубого, що шамкав щось уриване». Слів, надрукованих розстріленими буквами, в крехівському або нема перекладених, або вони перекладені хибно, а власне «παρειμένω δέ τάς κνήμας» перекладено: «разслабленнама мышъцама».

Грецьке «συγκεκυφότι» перекладено в крех[івськім] рідким словом «сляка».

Розділ VI. Приїзд Варлаама і прихід його до Йоасафа; притча про сівача, про смертну трубу і про чотири скриньки. Для порівняння перекладу крехівського і шишатовацького з грецьким текстом приведу з сього розділу ті слова, якими Варлаам перед «пістуном» царевича описує свій чудесний камінь, що його буцімто хоче показати царевичеві. Камінь сей

В дослівнім перекладі з грецького (Migne, 897) сей уступ виходить ось як:

«Бо над усіма добрими речами він без порівняння має верх: може і сліпим на серці дарувати світло мудрості, глухим вуха отворити, німим дати голос і хорим достарчити здоров’я; безумних умудряє, бісів проганяє, і все, що тільки є добре і пожадане, без ущербу приводить тому, хто його посів».

Як бачимо, крехівський текст тут пропустив тільки одне грецьке слово (άσυγκρίτως) там, де у нас відповідні йому слова надруковані розстрілено; від грецького він відбігає і щодо порядку чудесних ділань каменя, в чім знов шишатовацький текст згідний з грецьким.

Далі крехівський в першім реченні грецьке «φως σοφίας» передав двома реченнями: «свѣть даровати и премудрыя сотворити»; шишатовацький тут знов іде вірно за грецьким текстом.

В будові речень обидва тексти незгідні з грецьким, бо коли тут від горішнього «може» залежні чотири перші речення, так що глагол в них стоїть в неозначенім виді (може… дарувати… отворити… дати… достарчити), то в крехівськім сю форму мають вправді також 4 речення, та одно з них таке, якого в грецькім нема, а остатнє з тих, що в грецькім залежні від «може», тут поставлене незалежно (цѣлбу… подаваєт); в шишатовацькому від «може» залежне є тільки одне речення, дальші стоять незалежно.

В кінці варто завважити, що в кінцевім реченні переклад одного слова «άφτόνως» в шишатовацькому є свобідний, а в крехівському далеко вірніший, а властиво невільничо вірний грецькому оригіналу (без зависті). Сі спостереження скріпляють нашу думку, що крехівський походить від грецького оригіналу, де в чому відмінного від того, що є надрукований, та й оригінал шишатовацький, хоч взагалі дуже схожий з надрукованим, в деяких подробицях міг від нього різнитися.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 30, с. 365 – 369.