Люки в крехівськім тексті (21 – 40)

Іван Франко

Розділ XXI. Кінець упімнень Варлаамових, Зарданові підслухи, прощання і відхід Варлаама.

Розділ XXII. Молитва Йоасафа, слабість Зардана; цар дізнається про навернення сина на християнство; рана Арахії; погоня за Варлаамом, Арахія приводить до короля 17 аскетів. До сього розділу завважимо, що старослов’янському «Арахія» відповідає грецьке «Άραχής» і що кінець сього розділу в крехівському рукописі не тільки дуже сильно скорочений супроти грецького тексту, але подає дещо зовсім не так, як читаємо в грецькому тексті. В крехівському рукописі читаємо коротко, що цар розіслав за Варлаамом погоню на всі боки, а одною дорогою, «єгож[е] пач[е] всіх самь вѣдааше, въсѣд на конѣ безь вьздрьжаніа гоняше. Та по 6 днях трудивъся въсуе пострад[а]», погоня зловила 17 монахів і поставила перед ним.

В грецькім тексті се діло розведено широко. Цар справді гонить за Варлаамом 6 день, та опісля лишається спочивати в однім сільськім дворику, а Арахію з сильним відділом кінноти посилає до самої Сенаарської пустині шукати Варлаама. Та там ніхто не вміє сказати йому, де живе Варлаам, от він і пускається в пустиню ловити аскетів і находить їх цілу купу на одній могилі. Вояки, обскочивши їх, «як пси многі», приводять їх до Арахії; аскети йдуть спокійно, а найстарший між ними несе торбину з реліквіями якихось померших святих. Арахія зараз бачить, що Варлаама між ними нема, – бо він знав його, додає автор; далі приведена його розмова з аскетами, що відповідають йому гордо й остро і не хотять показати Варлаамової домівки. Арахія каже їх бити і всіляко мучити, та, не добившися нічого, веде їх до царя.

Розділ XXIII. Розмова Авеніра з монахами і їх мученицька смерть. Із сього розділу крехівський рукопис) подав тільки коротесенький зміст, а власне 110 рядків грецького тексту передав словами: «онѣмъже о нѣмъ же не тъкмо не повѣдавъшем Варлаама, но и обличивъше царя богопротивъна и мръза идолослужителя» (ст. 119).

Тільки оповідання про муки і смерть аскетів (Migne, 1069) передане дослівно, та далі знов пропущено кінцеве речення того розділу, де смерть їх прирівнюється до смерті сімох Маккавеїв і їх учителя.

Розділи XXIV, XXV, XXVI, XXVII і XXVIII – епізод з Нахором, його диспут і навернення. Про сей епізод, а головно про промову Нахора у нас буде ще далі мова, то ми й лишаємо його тут без дальших уваг.

Розділи XXIX, XXX, XXXI і XXXII – епізод з Февдою, його розмова з Йоасафом і навернення. І сей епізод буде у нас ще далі обговорений осібно.

Розділи XXXIII, XXXIV, XXXV – царювання Йоасафа, навернення і смерть Авеніра.

Розділи XXXVI, XXXVII – відхід Йоасафа з царства і мандрівка по пустині.

Тут, як ми вже згадували, крехівський список називає того, кого Йоасаф лишив своїм наслідником, Арахією, через що виходить, немов се той сам Арахія, що був дорадником його батька Авеніра. Ми згадали також, що в тому місці в крехівському списку сказано, буцімто сей Арахія в часі диспуту Нахорового готов був стати в обороні християнства, а при описі диспуту про се не було згадки.

Порівняння з грецьким текстом вияснює сю справу. При описі диспуту в грецькім тексті дійсно є згадка про такого охочого помагати підставному Варлаамові: «χριστανον δέ εις εύρέθη μόνος είς βοήθειαν του νομιζομένου Βαρλαάμ όνόματι Βαραχίας» (Migne, 1101), отже, він звався Барахія, чи, по-старослов’янськи, Варахія, і був зовсім не те, що Арахес, невірно названий у старослов’янському Арахією. В крехівському списку при описі диспуту ім’я його не згадано.

Розділи XXXVIII, XXXIX і XL – стріча Йоасафа з Варлаамом в пустині, їх спільне життя, смерть Варлаама, сон Йоасафа, його смерть, перенесення тіл обох святих до Індії.

З того побіжного, так сказати, на виривки зробленого порівняння тексту нашої повісті, що є в крехівськім рукописі, з тим грецьким, що виданий Буассонадом і передрукований у Міня, переконуємося за те, як важно було б для історії перекладів з грецької на старослов’янську мову зладити критичне видання старослов’янського тексту нашої повісті по найстаршим спискам, а також простудіювання всіх звісних (старослов’янських) списків і перекладів на нові слов’янські мови, які зроблено на основі старослов’янського.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 30, с. 378 – 380.