Джерела сну Йоасафа
Іван Франко
Треба нам згадати ще про одне оповідання, що становить інтегральну часть повісті, а при тім входить також до круга теологічних вставок. Є се оповідання про сон Йоасафа, вставлене в розділ XXX. Ми в своєму резюме згадували вже про сей сон. Властиво в повісті маємо два сни Йоасафа, а в обох оповідається про загробний світ, та другий сон (розділ XL) не має в собі нічого характерного, а є немов символічним показом стану душі Йоасафа по смерті Варлаама, значить, тісно зв’язаний з самим ходом оповідання. Інше діло перший сон, де посвячено досить місця обмалюванню загробного світу і вжито до того досить незвичайного матеріалу.
Ще 1891 р. згаданий уже англійський учений Ерм. Робінзон звернув увагу на те, що сон Йоасафа в нашій повісті в багатьох подробицях сходиться з візією св. Сатура і що обі ті візії, хоча написані незалежно одна від одної, основані на старших джерелах, а власне на подібних описах неба і пекла, які є в апокрифічних апокаліпсах Ездри, Павла й Мойсея. А що всі ті апокаліпси зложені християнами, то проф. Робінзон догадувався, що вони виплили з одного джерела, а власне із старохристиянської, давно затраченої апокаліпси св. Петра, про яку до нас дійшли тільки скупі свідоцтва старших отців церкви [Armitage Robinson, Texts and Studies, t. I, n. 2. The Passion of S. Perpetua, с. 37 – 41; E. Kuhn, Barlaam und Joasaph, с. 47].
Не минув рік після опублікування сеї думки, коли втім у одній старій гробниці в Акмім у горішнім Єгипті знайдено пергаменовий рукопис з 33 карток, з VIII – XI в., писаний по-грецьки, а в ньому обік двох значних уривків апокрифічної книги Єноха і уривка також давно затраченої Євангелії св. Петра найшовся й уривок із апокаліпси св. Петра, і то власне такий, де є опис неба і пекла. Всі ті уривки опублікував д. Буріан, директор французької археологічної місії в Каїрі, бо, власне, тій місії пощастилося найти ті старі пам’ятки (U. Bouriant, Mémoires publiées par les membres de la mission Archéologique au Caïrе, t. IX, fasc. I, 1892).
Вони, розуміється, зараз звернули на себе загальну увагу вченого світу, і досі про кожний з них мається обширна література [Вона показана в книжці Гарнака «Geschichte der altchristlichen Litteratur bis Eusebius», І, а, ст. 32 – 33, а детальніше в його «Bruchstücke des Evangeliums und der Apokalypse des Petrus», Leipzig, 1893 (Texte und Untersuchungen zur Geschichte der altchrist. Litteratur. Bd. IX, Heft 2), передмова]. Отож ми можемо вже напевно сказати, що думка проф. Робінзона в часті, а власне щодо сну Йоасафа, оправдана і що автор його, без сумніву, користувався сею старою апокаліпсою.
Те саме треба сказати й про автора візії св. Сатура, коли тим часом візія св. Павла пішла з інших джерел, правдоподібно, із апокаліпси Софонії (Harnack, Geschichte. I, b, 854). Думаю, що не від речі буде подати тут перекладений з грецького текст сну Йоасафа, а обік нього покласти в перекладі на нашу мову відповідні уступи з апокаліпси св. Петра, щоби читачі могли собі самі виробити суд про спосіб, в який автор нашої повісті користувався сим старим пам’ятником.
| Migne, 1149 – 1152 | Із апокаліпси св. Петра |
| Молячися кілька годин зі слізьми і часто б’ючи поклони (по-грецьки «γονυκλιτήας»), Йоасаф простерся на долівці. І, заснувши крихту, побачив, як якісь страшні [мужі] вхопили його і, пройшовши по місцях, яких він ніколи не бачив, завели його на якусь величезну площу, гарно прикрашену квітками і вельми милу. Тут він побачив усякі і різнобарвні рослини, рясні якимись незвичайними і чудовими плодами, гарними на вигляд і розкішними на смак. | І коли ми молилися, явилися нараз два мужі і станули перед господом, і ми не могли на них дивитися. І господь показав мені обширну площу поза отсим світом і землю, покриту квітками, що не в’януть, і повну пахощів і невмирущих рослин, рясних благословенними плодами. А багатство квіток було таке велике, що запах відтам доходив аж до нас. |
| А листя дерев голосно дзвеніло в пречистому повітрі, а порушуючися, давало несказаний та розкішний запах. Там стояли престоли, зроблені з найчистішого золота і з дорогого каміння, іскрячися чудовим полиском, і постелі на якихось коштовних ліжках, пристроєні такою пишнотою, що ніякими словами сього не вискажеш. Довкола протікали пречисті води, так що аж очі радувалися, дивлячися на них. Через отсю чудову і величезну площу провели його ті страшні [мужі] і впровадили до міста, що ціле так і ясніло якимось несказаним блиском; мури його були з прозірчастого золота, а башти збудовані з каміння, якого він ніколи не бачив. | |
| О, хто ж міг би висказати красоту і блискучість того міста? Світло, що плило ненастанно згори, наповнювало всі його вулиці, а якісь крилаті вояки, самі наскрізь світлянії, мешкали в ньому, співаючи пісні, яких ніколи не чували людські уші. | Мешканці того місця одягнені були в одежу світлих, блискучих ангелів, і одежа їх подібна була до їх поля. А ангели літали довкола них. Однакова була величність усіх, що там живуть, і одноголосно співали вони радісно на переміну похвальні пісні господу богу в тому місці. |
| І почув голос, що мовив: «Отсе є відпочинок справедливих; отсе радощі тих, що заслужили собі ласку господню». | І господь промовив до них: «Отсе місце ваших первосвящеників, справедливих людей!» |
| (Йоасаф просить страшних мужів, що його провадили, щоби лишили його в тім розкішнім місці, та вони не хочуть сього вчинити, а тільки обіцяють, що він колись прийде ще сюди). | |
| Сказали се і знов, пройшовши величезну рівнину, потягли його на місце темне і повне всякого суму, зовсім суперечне з тим блиском і з тими радощами, які бачив уперед. Пітьма була страшенна і зовсім безпросвітна, а весь простір повний був крику і стогону. Там палало, бухаючи, величезне огнище, а скрізь лазили якісь пажирливі хроби, якісь страшенні постаті снували довкола огнища, а деякі нещасні горіли в огні. І почувся голос, що мовив: «Отсе місце грішників! Отсе кара на тих, що поплямили себе поганими вчинками!» | Та я побачив і інше місце насупроти тамтого, повне пропастей, і се було місце кари, а ті, що там каралися, і ангели, що ix карали, мали на собі темну одежу, як темне було повітря в тому місці. (Дальше йде опис поодиноких мук, кінця його нема). |
Нема сумніву, що автор повісті про Варлаама і Йоасафа в своїм оповіданні про сон Йоасафа покористувався апокаліпсою святого Петра, хоча, треба признати, взяв із неї тільки загальну концепцію, розширивши опис раю, а вкоротивши вельми опис пекельного страхіття. Ствердження сього факту літературної залежності важне для означення часу, коли була написана повість; та про се у нас буде мова далі.
Примітки
Сатур, точніше Сатурній (кінець III – початок IV ст.) – «святий мученик», який піддавався гонінням у Римі в часи царювання Діоклетіана (245 – 313) і Максиміана (240 – 310); був забитий мечем.
в апокрифічних апокаліпсах Ездри, Павла й Мойсея, – Йдеться про книги «одкровень», приписувані біблійним героям. На відміну від книги «Апокаліпсис» Іоанна, яка ввійшла у «Новий завіт» і тому вважається канонічною («законною»), інші апокаліпси належать до апокрифічної («незаконної») літератури.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 30, с. 389 – 392.