38. Розсадник корсунської освіти (рр. 991 – 996)

Іван Франко

Вже третій рік у християнстві жив

Володимир, і не було в краях його спокою.

Все ще він богу війн більш, ніж Христу, служив,

З освітою також не йшло йому рукою, –

За чимсь тривким і певним він не раз тужив.

Задумав церков він великую создати,

Князівську, кам’яну, що була б іншим мати

Й опорою всеї державності його,

Що достарчала б для церков священиків,

Для шкіл учителів, письменних вояків, –

До греків по майстрів послав він для сього.

Трудилися шість літ майстри при тій будові,

Поуставляли в ній ікони ті чудові,

Що з Корсуня Володимир привіз;

Церковні знадоби і ризи ті багаті,

Що досі в князівській містилися палаті,

Все те до тої церкви переніс.

А як скінчилася будова церкви тої,

Ввійшов Володимир до неї з всім собором;

Її посвячено в ім’я -пречистої святої,

Відспівано весь чин великим славним хором.

Тоді Володимир піднявся з місця свого

І голосом грімким ось як молився богу:

«Господи боже, глянь з небес на нас

І з ласкою вступи до винограду свого,

Зверши, що насадив ти сам у добрий час,

До люду свого прихились нового,

Якого розуми й серця ти навернув

Тебе пізнати, істинного бога!

Призри на церков сю, що збудував

Я, недостойний твій слуга, для неї,

Пренепорочної родительки твоєї,

І хто помолиться в тій церкві, справ,

Аби простилися йому його провини

І вислуханий був він із її причини!»

А помолившися, звернувся до народа

І торжественним голосом сказав:

«Нехай минає нас усяка зла пригода!

Для сеї церкви Богородиці надав

З маєтку свого я десяту часть, –

Отсе письмо на те тверду поруку дасть.

І клятву положив я тут ім’ям господнім:

Хто -церков ту в її правах посміє ущербить

Або з мого надання щось від неї відчужить,

Той буде проклятий і згине б преісподній.

Письмо се, отче, тут у церкві положи

І бережи, і так усім нам, боже, поможи!»

І Анастасові корсунянинові

При тих словах письмо князь передав,

Бо сьому вірному християнинові

Він ктиторство над тою церквою віддав.

Попів корсунських теж до служби в ній приставив

І світлим празником той день прославив.

Писано д[ня] 27 – 28 цвітня 1914.

Літописний текст сього оповідання маємо під р. 991 (ст. 88 – 89) і 996 (ст. 90); я злучив оба ті уступи в одно і старався вникнути в їх значення трохи глибше, ніж се вчинено досі.

Володимиру [Перед тим словом у р[укопису] редакторська формулка: «По сем же хоч перед тим були два роки порожні] живущю в законѣ крстьяньстѣм,

И помысли создати каменую црквь стыя Бца,

И пославъ приведе мастеры от Грькъ.

Заченшу здати, яко сконча (ся) зима,

Оукраси ю иконами и поручивъ ю Настасу Корсунянину,

И попы корсуньскию пристави служити въ неи,

Вда ту все, єже бѣ взялъ в Корсуни:

Иконы и ссуды црквныя и крсты.

Володимиръ же видивъ црквь свѣршену,

И вшедъ в ню помоли ся Бу гля:

«Ги Бе, призри с нбси и вижь,

(И) посѣти винограда своєго

И свѣрша, яже насади десница твоя,

Люди сия новыя, им же обратилъ єси «срдца в разумъ,

Познати тебе, истиньнаго «Ба,

И призри на «црквь сию, юже создахъ,

Недостоиный рабъ твои,

Во имя рожьшая ти «мтри

И присно «двыя Мрья Бца.

И аще помолить ся кто въ цркви сей,

То оуслыши млтву єго

И отпусти вся грѣхы єго

Млтвы ради прстыя Бца ».

И помолившю ся єму и рекъ сице:

«Се даю цркви сей стѣи Бцѣ;

От имѣния своєго и от моих град

Десятую часть». И положи написавъ

Клятьву цркви сеи рекъ:

«Аще сего посудить кто, да будеть проклятъ!»

И вдасть десятину Анастасоу Корсунянину,

И створи же празникъ великъ в той днь

Бояромъ и старцемъ градьскым,

И оубогимъ имѣниє много [разда].

Писано д[ня] 10 мая 1914.

Примітки

№ 405/7, арк. 1 – 3, автограф.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 157 – 160.