30. Володимир і варяги (р. 980)
Іван Франко
Варяги, що привів Владимир із-за моря,
Йому не мало причинили горя.
Як тільки Київ майже без війни взяли,
Сей час до Володимира рекли:
«Наш город сей, ми здобули його;
Позволь же нам пограбувать його».
На теє Володимир не пристав, а їм сказав:
«Мій город сей, бо я його без вас узяв».
На те йому варяги без тривоги:
«Взяв, та не без нашої підмоги.
Належиться нам окуп. Висилай гроші!
Дай по дві гривни нам від кождої душі!»
Жахнувся князь з домагання такого;
Весь скарб його не мав добра так много.
І відказав: «Заждіть ще місяць тут,
Аж куни нам зі всіх земель зберуть».
Варяги нетерпливо місяць ждали,
Та відкупу ні гривни не дістали.
Тоді гуртом сказали до князя:
«Здурив ти нас. Нам довше ждать нельзя.
Дай відпуск нам! До греків підемо,
Там ліпшу службу й зиски знайдемо».
Відмовив князь: «Ідіть, куди охота!
Хто в мене рад служить, знайдеться й тут робота».
І вибрав з них щоліпших, розумніших
І хоробріших та ще й совісніших,
І тих у службу власну поприймав,
Їм городи під заряд роздавав.
А решта рушила до Царгороду, –
Та князь устроїв їм немилу там пригоду.
Поперед них у Царгород послів
Він вислав і царя упередить велів:
«Отсе до тебе йдуть варяг ватаги;
Не май для них ніякої поваги!
У городах ти не держи їх враз,
Бо зроблять так тобі, як тут робили в нас.
По одному розсип їх на весь край,
До нас же ні одного не пускай».
29. IV
Під тим самим р. 980 помістив редактор нашого літопису (фотолітогр[афоване] вид[ання], ст. 59) цікавий епізод про спосіб, яким Володимир позбувся наємних варягів, що приставали до нього з надмірними, на його погляд, претензіями.
Рѣша Варязи Володимиру:
«Се градъ нашь, и мы прияхом и,
Да хощем имати откупъ на них по двѣ гривнѣ от члвка».
И рече имъ Володимиръ:
«Пожьдете, даже вы куны сберут за мсць».
И жьдаша за мсць, и не дасть имъ.
И рѣша Варязи: «Съльстилъ єси (с) нами.
Да покажи ны путь въ Грѣкы!»
Онъ же рече (имъ): «Идете!»
Избра от нихъ мужа добры и смыслены и храбъры,
И раздая(ше) имъ грады,
Прочии же идоша Цсрюграду.
И посла пред ними послы, гля сице цсревї:
«Се йдуть к тебѣ Варязи.
Не мози ихъ дѣржати в городѣ,
Или то створят ти въ градѣ, я ко здѣ.
Но расточи ю раздно, а семо не пущай ни єдиного!»
Писано д[ня] 15 цвітня 1912.
Примітки
№ 403, арк. 123 – 124; арк. 123 (переспів) – автограф, арк. 124 (коментар і реконструкція) писаний рукою І. Лизанівського, з правками І. Франка; № 404, с. 341 – 343, писарська копія переспіву,
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 132 – 134.