Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

30. Володимир і варяги (р. 980)

Іван Франко

Варяги, що привів Владимир із-за моря,

Йому не мало причинили горя.

Як тільки Київ майже без війни взяли,

Сей час до Володимира рекли:

«Наш город сей, ми здобули його;

Позволь же нам пограбувать його».

На теє Володимир не пристав, а їм сказав:

«Мій город сей, бо я його без вас узяв».

На те йому варяги без тривоги:

«Взяв, та не без нашої підмоги.

Належиться нам окуп. Висилай гроші!

Дай по дві гривни нам від кождої душі!»

Жахнувся князь з домагання такого;

Весь скарб його не мав добра так много.

І відказав: «Заждіть ще місяць тут,

Аж куни нам зі всіх земель зберуть».

Варяги нетерпливо місяць ждали,

Та відкупу ні гривни не дістали.

Тоді гуртом сказали до князя:

«Здурив ти нас. Нам довше ждать нельзя.

Дай відпуск нам! До греків підемо,

Там ліпшу службу й зиски знайдемо».

Відмовив князь: «Ідіть, куди охота!

Хто в мене рад служить, знайдеться й тут робота».

І вибрав з них щоліпших, розумніших

І хоробріших та ще й совісніших,

І тих у службу власну поприймав,

Їм городи під заряд роздавав.

А решта рушила до Царгороду, –

Та князь устроїв їм немилу там пригоду.

Поперед них у Царгород послів

Він вислав і царя упередить велів:

«Отсе до тебе йдуть варяг ватаги;

Не май для них ніякої поваги!

У городах ти не держи їх враз,

Бо зроблять так тобі, як тут робили в нас.

По одному розсип їх на весь край,

До нас же ні одного не пускай».

29. IV

Під тим самим р. 980 помістив редактор нашого літопису (фотолітогр[афоване] вид[ання], ст. 59) цікавий епізод про спосіб, яким Володимир позбувся наємних варягів, що приставали до нього з надмірними, на його погляд, претензіями.

Рѣша Варязи Володимиру:

«Се градъ нашь, и мы прияхом и,

Да хощем имати откупъ на них по двѣ гривнѣ от члвка».

И рече имъ Володимиръ:

«Пожьдете, даже вы куны сберут за мсць».

И жьдаша за мсць, и не дасть имъ.

И рѣша Варязи: «Съльстилъ єси (с) нами.

Да покажи ны путь въ Грѣкы!»

Онъ же рече (имъ): «Идете!»

Избра от нихъ мужа добры и смыслены и храбъры,

И раздая(ше) имъ грады,

Прочии же идоша Цсрюграду.

И посла пред ними послы, гля сице цсревї:

«Се йдуть к тебѣ Варязи.

Не мози ихъ дѣржати в городѣ,

Или то створят ти въ градѣ, я ко здѣ.

Но расточи ю раздно, а семо не пущай ни єдиного!»

Писано д[ня] 15 цвітня 1912.


Примітки

№ 403, арк. 123 – 124; арк. 123 (переспів) – автограф, арк. 124 (коментар і реконструкція) писаний рукою І. Лизанівського, з правками І. Франка; № 404, с. 341 – 343, писарська копія переспіву,

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 132 – 134.