10. Воєнні звичаї скіфів (кн. IV, розд. 63 – 66)

Іван Франко

63. Оттакі-то їх жертви. А жертвувати свиней нема звичаю, бо скіфи взагалі не держать їх у своїм краї.

64. А їх воєнні звичаї ось які: коли скіф уб’є першого мужа, то п’є його кров. Скільки ворогів уб’є в битві, всіх голови приносить до короля; бо тільки той, хто принесе голову, має пай у здобичі, і інший – ні. З голови він здирає шкіру ось яким способом: обкроює шкіру на голові довкола поза вухами, а потім, узявши голову за волосся, витрясає її зі шкіри. М’ясо зі шкіри вишкрібує воловим ребром і мне руками, а, вигарбувавши її, так порядно вживає її як платка. Він прив’язує її до поводів коня, на якім їздить, і пишається нею; бо хто має найбільше таких платків, уважається найхоробрішим чоловіком [Сей уступ у пр. Гр[ушевського] переданий зовсім невірно, буцімто «шкіри з голів ворогів (скальпи) уживались як окраси кінського убору» (op. cit., ст. 87)]. Многі з них роблять собі навіть одежу з таких шкір, зшиваючи їх так, як баранячі кожухи [І се місце у пр. Гр[ушевського] передано невірно, буцімто «таким же способом (чи як скальп?) уживались часом і цілі шкіри ворогів на різні воєнні прибори» (op. cit., ст. 87)]. Многі стягають також із правої руки вбитого ворога шкіру разом із нігтями і роблять із неї тули для стріл. А людська шкіра дуже міцна, й блискуча, і перевищує всі інші шкіри своєю блискучою білизною. Деякі здирають навіть шкіру з цілого тіла вбитого ворога, напихають її на деревляну куклу і возять із собою на конях.

65. От такі в них звичаї. А з головами, не всіми, а тільки найгірших ворогів, вони роблять ось що: кождий обріже все, що нижче брів, і очистить; коли се бідний чоловік, то обтягне череп зверху воловою шкірою і вживає його так; коли ж багатший, то обтягає його зверху також воловою шкірою, але позолочує всередині і вживає як пугар до пиття [У пр. Гр[ушевсько]го сей уступ передано ось як: то найбільш же визначних ворогів скіф робив чашу з черепа, і такі чаші, часом оправлені в золото, уживались з великою пихою» (op. cit., ст. 87)]. Те саме чинять вони також зі свояками, з якими зайдуть у ворожнечу і яких побідять перед королем. І коли до нього прийдуть гості, для яких він має повагу, то він ставить перед ними ті черепи і оповідає їм при тім, що се були його свояки, і за що заворогували з ним, і як він побідив їх, – і се у них уважається правдивим геройством.

66. Але раз у кождім році старшина округу замішує в своїм окрузі збан вина з водою, і з того вина п’є кождий скіф, який убив ворога, а котрий не вбив ще ні одного, сей не дістає того вина, і сидить на боці без почесті. І се для них найбільший сором. А котрий із них убив дуже багато ворогів, перед таким ставлять два пугарі, і він п’є з обох нараз.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 468 – 469.