11. Ворожбити у скіфів (кн. IV, розд. 67 – 69)
Іван Франко
67. Ворожбитів між скіфами багато, і вони ворожать із в’язанок вербових прутів ось як: приносять великі в’язанки пруття, кладуть їх на землю, розв’язують, кладуть кождий прут окремо і ворожать із того. Примовляючи, вони складають прути знов у купки і зв’язують знов у в’язанки одну за другою. Се їх ворожба унасліджена від батьків, а енарійці, мужожони, твердять, що одержали свою ворожбу від Афродіти. Вони ворожать із липової кори. Шматок липової кори такий ворожбит розрізує натроє, оплітає ті шматки поміж пальцями, і розвиває їх знов, і потім вимовляє свою ворожбу.
68. Коли ж у скіфів занедужає король, то велить покликати до себе трьох найвизначніших ворожбитів, і вони ворожать йому описаним способом. Звичайно вони звалюють вину хороби короля на сього або того з горожан, який несправедливо поклявся на королівських домашніх богів. Бо у скіфів се загальний звичай заклинатися королівськими домашніми богами, коли хто хоче зложити дуже тяжку присягу. В такім разі зараз беруть того, кого помовлено за фальшиву присягу, і ведуть перед короля, а коли він прийде, ворожбити говорять йому до очей, що з їх ворожби їм вияснилося, що він фальшиво заклявся королівськими домашніми богами і що задля того король занедужав і болить тяжко. Обвинувачений перечить і впевняє, що він не зложив фальшивої присяги. Коли король чує таке запевнення, велить привести ще кількох ворожбитів, а коли й ті, повороживши, обвинуватять його за фальшиву присягу, йому зараз відрізують голову, а його добром діляться ворожбити. Коли ж більшість ворожбитів оправдає посудженого, то перші ворожбити підлягають карі смерті.
69. А смерть задають їм ось яким способом. Накладуть повен віз хворосту, і запряжуть до нього воли, і зв’яжуть ворожбитам ноги, зав’яжуть їм руки назад, заткають їм рот і вложать їх у хворост. Потім запалять хворост і роздратують волів і наженуть у степ. Деякі воли гинуть від огню разом із ворожбитами, але многі вертають із опеченням, коли згорить дишель. Таким самим способом палять ворожбитів із інших причин, коли їх признають брехунами. А котрі гинуть із розказу короля, тих синів не щадять також, але вбивають усе мужеське, а жінкам не роблять нічого злого.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 469 – 470.