5. Розселення скіфів (кн. IV, розд. 17 – 21)

Іван Франко

17. Біля пристані борисфенітів, що лежить майже в самій середині морського побережжя, до якого притикає Скіфія, живуть перші калліпіди, себто грецькі скіфи, а вище них інший народ, прозвищем алазони. Ті й калліпіди мають, зрештою, ті самі звичаї, що й скіфи, але сіють збіжжя і їдять цибулю, часник, сочевицю та пшоно. Вище алазонів живуть скіфи-орачі, що сіють збіжжя не для своєї поживи, лише на продаж. Ще далі на північ живуть неври, а поза ними далі на північ безлюдна пустиня, скільки нам відомо. Се ті народи, що живуть над Гіпанісом (Богом) на захід від Борисфена.

18. Але перейшовши Борисфен від моря перша лежить Гілея, лісова країна, а далі живуть скіфи-земледільці, яких греки, що живуть над Гипанісом, називають борисфенітами, а самі вони зовуть себе ольбіопольцями. Ті скіфи-земледільці живуть на просторі трьох днів дороги на схід аж до ріки, що називається Пантікап. На північ, пливучи горі Борисфеном, їх край тягнеться 11 днів дороги; потім іде пустиня на великім просторі, а за тою пустинею живуть андрофаги, людоїди, – се окремий, не скіфський народ. Поза ними далі на північ уже справжня пустиня, в якій не живе жаден народ, скільки нам відомо.

19. Але на схід від скіфів-рільників, коли перейти ріку Пантікап, живуть уже скіфи-кочівники, що ні орють, ні сіють. Уся та країна без дерев, окрім Гілеї. А ті кочові скіфи заселяють край на 4 дні дороги аж до ріки Герроса.

20. За Герросом лежить т[ак] зв[ана] королівська Скіфія, в якій живуть найчисленніші і найхоробріші скіфи, що інших скіфів уважають своїми слугами. Вони живуть на південь аж до Таврії, а на схід аж до Перекопу, Який зробили сини осліплених слуг, і аж до пристані над Меотідою, що зоветься Кремні; часть їх живе аж до ріки Танаїса. В краю на північ поза королівськими скіфами живуть меланхляйни (чорні плащі) – окремий народ, не скіфи. А поза меланхляйнами багна та безлюдна пустиня, оскільки нам відомо.

21. Коли ж перейдемо Танаїс, то там уже не скіфи, але край належить до савроматів, які живуть від затоки озера Меотіди на північ на просторі 15 днів дороги, на якій нема ані плодючих, ані диких дерев. Поза сими в другій країні живуть будіни, яких край густо покритий усяким деревом. А поза будінами на північ лежить зразу пустиня, широка на 79 днів дороги.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 462 – 463.