2. Скіфи в боротьбі зі своїми слугами (кн. IV, розд. 1 – 4)

Іван Франко

1. Коло р. 633 пер[ед] Хр[истом] завоювали скіфи, переслідуючи кіммерійців, цілу Передню Азію. Тут, одначе, панували вони лише 28 літ. Вернувши по так довгім часі до своєї вітчини, вони наскочили на боротьбу, якої не надіялися. Показалося, що скіфські жінки, не можучи дочекатися своїх мужів, почали жити зі слугами.

2. Скіфи мають звичай осліплювати своїх слуг задля молока, що є їх головним напоєм. Се молоко вони добувають ось як: беруть кістяні дмухавки, подібні до сопілок, і втикають їх кобилам у самицю, і поки один дме, другий доїть кобилу. А роблять се ось чому: від дмухання надуваються жили у кобили, і молоко випливає з цицьок. Видоївши молоко, зливають його в деревляні шаплики, а докола шапликів ставлять осліплених слуг, що мають колотити молоко. Те, що виступає наверх, збирають, і се у них найліпший присмак, а те, що лишається всподі, се послід. Тому й осліпляють скіфи всіх невільників, бо вони не рільники, лише пастухи.

3. Від тих слуг і від скіфських жінок виросло молоде покоління, а почувши, що вертають їх пани з краю мідів, виступили проти них. Посеред усього вони перекопали край, викопавши широкий рів від Таврійських гір аж до Меотійського озера, рів величезний; коли ж, проте, скіфи наперли, виступили проти них і почали битися. По кількох битвах, у яких скіфи не могли здобути переваги, один із них промовив: «Що нам робити, скіфські мужі? Воюючи з отсими нашими слугами, ми ослаблюємо самі себе, бо нас робиться менше, а вбиваючи їх, ми зменшуємо число своїх слуг. На мою думку, покиньмо списи та луки, а візьмім кождий батіг і вдаримо на них. Бо поки вони бачать нас узброєних, уважають нас рівними собі; коли ж побачать, що ми замість зброї маємо на них батоги, то почують, що вони наші слуги, г почувши се, не встоять на місці».

4. Почувши се, скіфи зробили так. Перелякані сим, противники забули про боротьбу і повтікали. Оттак після панування в Азії, прогнані відтам мідами, вони вернули до своєї вітчини.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 458.