IV. «А»

Віктор Гюго

Переклад Івана Франка

Хто хоче докладно уявити собі план битви під Ватерлоо, нехай у думці покладе на землі велике «А». Ліве рам’я сеї букви – се дорога з Нівелля, праве – дорога з Женаппи; поперечниця букви «А» – се перехресна дорога з Оена до Брен-ль-Алледа, а вершок тої букви – се Мон-Сен-Жан. Тут стояв Веллінгтон. Нижня точка лівого рамени – се Гугомонт; тут стояли Рей та Жером Бонапарт. Нижня точка правого рамени – се Бель-Алльянс, де стояв Наполеон. Трохи вище того місця, де поперечниця букви «А» доходить до правого рамени й перетинає його, лежить місцевість Гай-Сент. Усередині сеї поперечниці лежить якраз точка, де було сказане останнє слово битви. Там поміщено кам’яного льва – мимовільний символ геройства цісарської гвардії.

Трикутник, що міститься в горішній часті букви «А» між двома раменами й поперечницею, – се площа Мон-Сен-Жан. Боротьба за сю площу – се основа цілої битви. Крила обох армій розтягалися направо й наліво обох доріг Женаппи та Нівелля; Д’Ерільйон ставив чоло Піктонові, а Рей ставив чоло Гіллеві. За вершком букви «А», за площею Мон-Сен-Жана, тягнеться ліс Суань. Щодо самої площі треба представити собі широкий хвилястий терен; кожний горб вистає понад дальший горб, а всі ті хвилювання підіймаються в напрямі до оселі Мон-Сен-Жан, а кінчаться в лісі.

Два ворожі війська на полі битви – се два борці. Се борня двох силачів. Один силкується повалити другого. Вони хапаються всього; корч – се точка опори; вугол стіни – се заслона. Не маючи перед собою хоч мізерної хатини для заслони, полк уступає. Обниження рівнини, підвищення грунту, поперечна стежка в відповіднім місці, лісок, рівчак може спинити рух велетня, званого армією, і змусити його до повороту. Хто уступає з поля, той побитий. Тому відвічальний начальник мусить оглянути точно найменшу купку дерев і змірити найменше заглиблення площі.

Оба генерали дуже уважно перестудіювали площу і коло Мон-Сен-Жана, що зветься тепер Ватерлоо. Веллінгтон з далекозорою старанністю оглянув її як місце будучої великої битви. На тім терені д. 18 червня Веллінгтон мав добре положення, а Наполеон – гірше. Англійська армія стояла вище, а французька – нижче.

Начеркнути тут вигляд Наполеона на коні з люнетою в руці, на височині Россомма вранці д. 18 червня 1815 – се, може, майже зайве. Поки покажу його тут, його бачив увесь світ. Сей спокійний профіль під малим капелюхом брієнської школи, сей зелений уніформ з білими вилогами, що покривали звізду, сурдут, що покривав еполети (нараменники), шмат червоного пояса, видний з-під камізельки, шкіряні штани, білий кінь з чапраком із червоного оксамиту, що на обох кінцях мав нашиті букви «N» під коронами та орлами, чоботи з довгими халявами на шовкових панчохах, срібні остроги, меч із битви під Маренго – ось і вся постава першого цісаря перед нашою уявою, якого величають одні, а гостро осуджують інші.

Примітки

Гілль сер Рауленд (1772 – 1842) – барон, пер Англії, генерал-лейтенант. У 1815 р. був начальником англо-голландської армії в Бельгії, брав участь у битві при Ватерлоо. Під час окупації Франції – помічник А.-У. Веллінгтона.

Маренго – місто на півночі Італії (неподалік Мілана), поблизу якого 14 червня 1800 р. армія Наполеона здобула перемогу над австрійськими військами.

Ней Мішель (1769 – 1815) – генерал французької армії, маршал Франції (1804), герцог Ельхінгенський (1808), князь Московський (1812), у Бородінській битві та під Ватерлоо командував центром французької армії. Перед відреченням Наполеона від престолу тимчасово перейшов на бік Бурбонів. Після повторного падіння Імперії втік до Швейцарії, де його схопили і 7 грудня 1815 р. розстріляли за вироком палати перів.

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 664 – 665.