2. Animal saltans

Іван Франко

В плюшах і газі,

В пудрі рожевім,

З волоссям, розпущеним на знак жалоби,

На чолі

Тінь меланхолії,

В груді серце,

Пробите стрілою

Таємного смутку,

А на устах

Загадковий шепіт,

Ніби докори,

Ніби любовні закляття,

Ніби несвідоме лепотання дитини,

В очах матовий блиск

Утоми,

В голосі зимна м’якість,

Претензіональна кокетерія –

Отак я лину,

З шелестом шовку,

З рухами напівситої гадюки,

Отак зриваюся,

Мов зозуля з чужого гнізда,

Розводжу руки –

Символ розпуки,

Захлинаюся від дикого плачу –

І скачу,

Тупочу,

Фуркочу,

Сміюся,

На одній нозі верчуся,

Принадна,

Ненаглядна,

Зефірова,

Наскрізь змислова

І все пороть безмислицю готова –

Anima saltans.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1906 р., кн. 7, с. 1 – 2.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 269 – 270.