13 – 16.11.1882 р. До Е. Енгеля
| Нагуєвичі |
Hochzuverehrender Herr!
Ich fühle mich verpflichtet, Ihnen dem einsichtsvollen Leiter des «Magazin für die Literatur des In- und Auslandes» für die ehrende Erwähnung meiner kleinrussischen Faustübersetzung meinen Dank abzustatten. Seit vielen Jahren widme ich einen großen Teil meiner Arbeit (Zeit) dem Bekanntmachen meiner Landsleute mit den hervorragenden poetischen Erzeugnissen der abendländischen Literatur, insbesondere der deutschen. Ich habe außer dem «Faust» noch mehreres von Goethe («Den Prometheus», Die Metamorphose der Pflanzen», «Gott und die Bajadere», «Den ewigen Juden») sowie mehreres von Heine («Deutschland. Ein Wintermärchen» und mehrere kleine Gedichte) wie auch etliches von anderen deutschen Dichtern (Freiligratt, Lenau u. a.) ins Kleinrussische übersetzt und bearbeite eben aus der alten Hand[schrift] die Übersetzungen des verstorbenen P[oeten] O. Szuchiewicz von Vergils Georgica und Ernst Schulze’s «Bezauberter Rose», welche im Anfang des künftigen Jahres gedruckt erscheinen werden.
Da es mein und etlicher meiner Genossen Lebenszweck ist – die kleinrussische Intelligenz in lebendigen geistigen Verkehr mit den hochentwickelten Nationen Westeuropas zu bringen, wie auch diesen Nationen das geistige Leben des kleinrussischen Volkes näherzubringen, so würde es mir zur Ehre gereichen, Ihnen von Zeit zu Zeit kurze Notizen wie auch ausführliche kritische Artikel über die zeitgenössische kleinrussische Literatur für das «Magazin» zuzuschicken, falls sie Ihnen erwünscht wären.
Mit großem Wohlgefallen lese ich eben die polnische Literaturgeschichte des Herrn Nitschmann und werde bald darüber ein ausführliches Referat in der von mir herausgegebenen kleinrussischen Monatschrift «Swit» veröffentlichen. Da Sie auch unter die Mitarbeiter der «Geschichte der Weltliteratur in Einzeldarstellungen» zählen, so wage ich es, einen Antrag an Sie zu richten. Sollte es nämlich im Plan dieses Unternehmens liegen, auch die Geschichte der kleinrussischen Literatur in einem besonderen Buche oder wenigstens in einem besonderen Halbbande ausführlich und einheitlich (nicht so, wie es der Herr Pypin in seiner bekannten «Geschichte der slawischen Literaturen’getan hat) zu behandeln, und sollte der Redaktion für dieses Gebiet der Mitarbeiter fehlen, so würde ich mich sehr geehrt fühlen, wenn die Bearbeitung der kleinrussischen Literaturgeschichte mir anvertraut werden könnte.
Zwar der Mangel an irgendwie bedeutenden Vorarbeiten in fast allen Teilen dieser Literaturgeschichte (außer der mittelalterlichen Periode) macht das Unternehmen sehr schwierig, aber meine langjährigen Studien in der ukrainischen Literatur wie auch meine nahe Bekanntschaft mit allen namhaften kleinrussischen Gelehrten, welche mir an Quellen und guten Ratschlägen nicht fehlen lassen werden, erfüllt mich mit Zuversicht, daß ich eine solche Aufgabe befriedigend lösen kann. Immerhin könnte eine solche Arbeit nicht vor zwei, höchstens nicht vor anderthalb Jahren fertig sein. Sollte also mein Anerbieten überhaupt statthaft oder gar erwünscht sein, so bitte ich Sie, davon die betreffende Instanz gütigst zu benachrichtigen.
Високоповажний пане!
Почуваю себе зобов’язаним висловити свою вдячність Вам, прозорливому керівникові часопису «Magazin für die Literatur des In – und Auslands», за приємне повідомлення про мій український переклад «Фауста». Вже багато років я віддаю значну частину свого робочого часу ознайомленню своїх земляків з видатними поетичними творами західноєвропейської, зокрема німецької, літератури. Крім «Фауста», я переклав українською мовою ще багато інших речей Гете («Den Prometheus», «Die Metamorphose der Pflanzen», «Gott und die Bajadere», «Den ewigen Juden») [«Прометея», «Метаморфозу рослин», «Бога і баядерку», «Вічного жида»] і Гейне («Німеччину. Зимову казку» та багато коротеньких віршів), а також деякі твори інших німецьких поетів (Фрейліграта, Ленау та інших) й опрацьовую саме за старим рукописом покійного п[оета] О. Шухевича його переклади «Георгік» Вергілія і «Закляту рожу» Ернеста Шульце, які мають вийти друком на початку наступного року.
Оскільки мета мого життя й деяких моїх товаришів полягає в тому, щоб підтримувати живі духовні зв’язки української інтелігенції з високорозвинутими націями Західної Європи, а, з іншого боку, ближче познайомити ці нації в духовним життям українського народу, то я вважав би за честь надсилати для Вашого журналу час від часу короткі дописи, а також докладніші критичні статті, звичайно, якщо у Вас буде таке бажання.
З великим задоволенням читаю саме історію польської літератури пана Нічмана й незабаром опублікую про неї детальну розвідку в українському місячнику «Світ», який я видаю. Оскільки Ви теж належите до колективу авторів «Історії світової літератури в окремих нарисах», то я беру на себе сміливість звернутися до Вас з однією пропозицією. Так от, якщо план цього видання передбачає також докладне і цілісне висвітлення історії української літератури (не таке, як у пана Пипіна в його відомій «Історії слов’янських літератур») в окремій книзі або принаймні в окремому півтомі і якщо редакції буде потрібний фахівець в цій галузі, то я вважав би за велику честь, якби опрацювання історії української літератури доручили мені.
Щоправда, брак скільки-небудь значних попередніх досліджень майже з усіх частин історії цієї літератури (крім доби середньовіччя) дуже ускладнює цю справу, але мої довголітні студії над українською літературою, як і моє близьке знайомство з усіма видатними українськими вченими, котрі не відмовлять мені в джерелах і добрих порадах, сповнюють мене надією, що я зможу задовільно впоратися з таким завданням. В усякому разі я зміг би впоратися з ним не раніше, ніж за півтора, а то й за два роки. Отже, якщо моя пропозиція взагалі прийнятна і повністю влаштовує Вас, то прошу ласкаво повідомити про це належну інстанцію.
Примітки
Вперше опубліковано: Возняк М. С. З життя і творчості Івана Франка, К., 1955, с. 269 – 270.
Датується за змістом та такими хронологічними даними: 1) чорновий автограф листа у записній книжці іде після переписаного І. Франком вірша Івана Максим’яка «Бідний», датованого 13 листопада 1882 р.; 2) лист-відповідь Е. Енгеля І. Франкові має дату: Берлін, 18 листопада 1882 р. (Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1604, с. 9).
Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 192, с. 5 – 7. Автограф становить собою чорновий запис листа у записній книжці.
…повідомлення про мій український переклад «Фауста». – В журналі «Magazin» (1882, № 43) було вміщено непідписану інформацію про переклади творів світової літератури українською мовою, де повідомлялося: «Щойно з’явився зроблений Іваном Франком український переклад «Фауста» Гете – його можна назвати задовільним…».
…опрацьовую саме за старим рукописом покійного п[оета] О. Шухевича його переклади… – Укладена і редагована І. Франком книжка «Переводи і наслідування Осипа Шухевича» вийшла у Львові 1883 р. із статтею укладача «Замітка про життя і письма Ернста Ф. Шульце».
…читаю саме історію польської літератури Г. Нічмана й незабаром опублікую про неї докладний реферат в українському місячнику «Світ»… – Такий реферат не був опублікований ні в «Світі», ні в жодному іншому виданні.
Нічман Генріх (1826 – ?) – німецький поет і композитор, відомий як перекладач творів польських ліриків. Написав німецькою мовою історію польської літератури.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 333 – 335.