17.10.1890 р. До М. П. Драгоманова
| Львів |
Вельмишановний добродію!
Жду, жду на Вашу передмову до моїх новел та й надію трачу. Думав, що, може, у Вас хто недужий в сім’ї, або що-небудь інше неблагополучно, та й вибив собі з голови сю думку. Се було би дуже сумно. Так і міркую, що Ви дуже заняті, або, може, не дістали моєї книжки, котру я послав Вам зараз по моїм приїзді з Відня. Будьте ласкаві, озовіться хоч так, хоч сяк, а то мені дуже прикро і налягати на Вас, і остатися брехачем перед публікою. А тепер якраз була найліпша пора для продажі книжок – і минула. Та вже будьте ласкаві, зробіть, що зможете, щоб я міг якнайскорше випустити книжку в світ.
Ви вже, мабуть, дістали лист Павлика і дізналися з нього о подробицях нашого з’їзду і о зав’язанні русько-української радикальної партії, то я й не буду Вам писати про се. А поручено мені написати Вам ось що.
Партія наша ухвалила зробити «Народ» своїм органом, ухвалила й підпомогати його роботою й грошима. З роботою діло сяк-так уладилось, але з грішми поки що швах. Субскрибовано вправді місячно 15 з[лотих] р[инських] (з них 5 припадає на мене), але заплачено поки що дуже мало, а хоч би й заплачено все, то се була б для пса муха, бо довг «Народу» виносить уже звиш 200 г[ульденів] в друкарні.
Так отже, зібравшися вчора, комітет редакційний поручив мені просити Вас, щоб Ви зволили прислати оставшіся ще у Вас гроші з тих, що приобіцяли були на «Народ». Ви сказали вправді, що заховуєте їх на слідуючий рік, але тут діло так стоїть, що «Народ» може на сьому н[оме]рі перестати виходити і не дочекати до другого року. І ще ось що певно: коли не лучиться якась хоч невеличка підмога, то «Народ» на слідуючий рік о своїх силах не може виходити і мусить упасти, так нехай уже хоч сей рік дотягнемо без скандалу.
Правда, ті гроші, що у Вас, далеко не вистарчать на те, щоб заплатити хоч той довг, що вже досі затягнений, але будь-що-будь улегшать трохи тягара. Кому прийдеться платити решту, я вже й зміркувати не можу. З України аж донині не було ніякої чутки, а сьогодні прийшов лист Кіст[яківськ]ого з Дерпта. Можна з того листа вичитати деяку надію, та все-таки не раз і всі три заповіді вийдуть, а весілля не буває. А се ж тільки друга заповідь!
Я все ще не скінчив своєї роботи, прію тепер над остатньою главою «Язик і стиль Вишенського». Хоч філолог я дуже слабий, але вважав конечним не поминути сеї теми, та боюсь, що оброблення її вийде у мене скандальне. Все проче вже скінчене, а і з філологією думаю швидко дійти до кінця.
Дуже б мені бажалось якнайшвидше розв’язатися з тим докторатом і засісти за белетристику.
Щиро кланяюсь Вашій пані і поздоровляю m-lle Раду і Зорку і всіх Ваших. Жінка моя низенько Вам кланяється і я також.
Іван Франко.
Львів, 17/10 1890
Р. S. Кістяк[івський] просить, чи не могли б Ви вистаратись, щоб вислано з Софії до університетської бібліотеки в Києві твори Любена Каравелова і Захара Стоянова. А я від себе додаю запитання, чи не найшлось би там кількох охочих купити мої новели, так, щоби й мені за сі гроші можна було роздобути деякі збірки болгарських пісень народних і твори Стоянова?
Ів. Фр.
Примітки
Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 337 – 338.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1412).
…дістали лист Павлика і дізналися з нього о подробицях нашого з’їзду… – Лист М. Павлика до M. Драгоманова від 11 жовтня 1890 р. (Переписка, т. 6, с. 75 – 78). Йдеться про установчий з’їзд русько-української радикальної партії, який відбувся у Львові 4 – 5 жовтня 1890 р. Кореспонденцію І. Франка «Nowe stronnictwo ruskie» про цей з’їзд надруковано в газеті «Kurjer Lwowski», 1890, 18 жовтня.
Русько-українська радикальна партія – демократична партія, заснована 1890 р. за участю І. Франка, М. Павлика, М. Драгоманова та ін. з метою захисту інтересів селянства Східної Галичини.
Партія наша ухвалила зробити «Народ» своїм органом… – В опублікованій 15 жовтня 1890 р. заяві редакції з цього приводу сказано:
«З сим числом, як зазначено в заголовку, «Народ» стає органом партії. Не переміняє він тим ані своїх дотеперешніх основ, ані дотеперішнього напряму, ані навіть тону, тільки що відтепер мусить писати виразніше, згідно з дальшими й ближчими цілями партії» («Народ», 1890, № 20, с. 315).
…сьогодні прийшов лист Кіст[яківськ]ого… – Б. Кістяківський у цей час був студентом Дерптського університету.
Рада – Драгоманова Аріадна Михайлівна (1877 – 1954), дочка М. Драгоманова.
Зорка – Драгоманов Світозар Михайлович (1884 – 1958), син М. Драгоманова.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 261 – 262.