2. Два оповідання про потопу

Іван Франко

Між оповіданнями першої «Мойсеєвої» книги віддавна звертало на себе особливу увагу обширне оповідання про Потопу світу. Простих людей вражували величні образи того оповідання: вода покриває всю землю, зноситься на 15 локоть понад найвищі гори, всі живі твори гинуть, тільки один праведник з своєю родиною за волею Божою рятується від погибелі. Кілько то народних повістей і повірок повитворювалося між простим народом на підставі того оповідання! Нагадаю тільки дві, котрі сам я записав в селі Нагуєвичах коло Дрогобича і котрі, певно, можна чути і по інших селах.

Ітак, говорять, що коли Ной збудував свій ковчег і збирав до нього всяку звірину, то тільки один величезний звір, одноріг, не хотів іти до ковчега, уповаючи на свою величінь. I справді, коли прийшла Потопа і залляла всю землю, то однорогові вода досягла тільки до колін і він спокійно ходив собі по воді, аж поки не згиб, не могучи ніде найти для себе паші.

Друга повість говорить, що коли по розказу Божому води почали спливати і ховатися в землю, то попідносили і повидували собою великі пласти земної кори, і таким способом поробилися гори на землі.

Та не тільки прості, але і учені люди багато займалися біблійним оповіданням про Потопу світу. Здибаючи всюди в землі досить грубі поклади намулів, ствердлих з часом в камінь, але виразно свідчачих о тім, що повстали они з водяного осаду; далі, здибаючи не раз по високих горах шкаралущі морських слимаків і черепниць, учені люди під впливом ніби Мойсеєвої повісті міркували собі, що все те суть іменно сліди тої Великої потопи світу, і навіть назвали деякі поклади земні потоповими або з-латинська ділювіальними, нібито осадженими під час Потопи світу.

Правда, відколи люди пізнали, що земля кругла, «як гарбуз», то зараз мусило стати їм ясно, що така потопа, котра відразу вкрила би всю землю, єсть неможливою, бо відки ж би раптом взялося тільки води на землі, щоби всю її покрити, а коли б звідки-небудь і взялася, то де ж би відтак по 100 днях, чи по 100 літах, чи і по 100 тисячах літ поділася? До середини землі не сховалась, бо середина землі єсть камінь, і то навіть, як здаєсь, страшенною жарою, яка там панує, розтоплений камінь. А перемінятися в пару, висхнути тота вода також не могла, бо прецінь, висихаючи, вода уноситься в воздух, а із воздуха також нікуди не згубиться, лиш швидше чи пізніше мусить знов упасти на землю яко дождь, сніг, град, роса і таке інше.

Доки люди вірили, так як вірили в старину, що земля єсть немовби плоский таріль, плаваючий на безмірних водах, то їм дуже легко було представити собі, що одного ладного поранку тота вода приходить, покриває всю землю чи там на 15 локоть чи і на 15 миль завглибшки, а відтак на розказ Божий спливає собі назад на своє місце, «в бездну». Але ми знаємо тепер, що земля на воді не стоїть, але противно, вода держиться на землі, що, затим, і бездни ніякої нема, крім бездни пустого простору, що многота води на землі єсть від віку-правіку майже та сама і змінитися добровільно не може, – і для того нам тепер зовсім ясно, що такої потопи, котра би разом покрила всю землю, ніколи не було і не могло бути.

Інша річ часткові потопи. Тих бувало на землі і буває досі безчисленне множество, і ми побачимо дальше з їх описів, що і теперішні потопи, котрі діються майже на наших очах, майже так само страшні і пагубні, як і Потопа біблійна.

Щоб дати якнайясніше поняття о тій Потопі, наводимо дословний переклад цілого уступу Біблії, відділяючи при тім, за показом учених мужів Ебергарда Шрадера і де-Ветта [Eberhard Schrader. Studien zur Kritik und Erklärung der biblischen Urgeschichte. Zürich, 1863. De Wette und Schrader, Die Einleitung in das alte Testament – Прим. І. Франка] оповідання Ягвіста від оповідання Елогіста.

Оповідання Ягвіста

Глава шоста

1. А коли люди почали множитися на землі і вродились їм дочки.

2. То заглядалися сини Божі на дочок людських і на красу їх і брали собі за жінок, котрі їм злюбилися.

3. І сказав Ягве: «Не хочуть уже люди підлягати духу моєму, бо вони – тіло. Я дам їм єще часу сто двадцять літ».

5. А коли Ягве побачив, що злоба людська велика була на землі і всі змагання їх серця перли до злого ненастанно,

6. То жаль Йому зробилося, що сотворив людей на землі, і засмутилося серце Його,

7. І Він сказав: «Знищу з лиця землі все, що Я сотворив, від чоловіка аж до скотини, і аж до хробацтва, і аж до птиці піднебесної; бо жаль Мені, що Я сотворив їх».

8. Тільки Ной найшов ласку перед Господом.

13. І сказав Ягве до Ноя: «Положу кінець всякій живині, бо повна на єсть земля неправди їх; і ото Я хочу знищити їх враз із землею.

18. Але з тобою хочу Я союз заключити; і ти схоронися до ковчега з синами своїми, і з жінкою своєю, і з жінками синів своїх.

19. І впровадь до ковчега всякого звіра з всякого роду: по парі, самця і самицю, щоб живі осталися з тобою.

20. І з птиць після їх роду, і з скоту після його роду, і з всякого хробаччя земного після його роду; з всього того по одній парі возьми з собою, щоб живе осталося.

21. І набери з собою всякої страви, потрібної для поживи; і нагромадь її у себе, щоб тобі і їм вистала на пожиток.

22. Бо отсе за сім день нашлю дощ на землю сорок день і сорок ночей і згладжу з лиця землі все, що жиє і що сотворив Я».

23. І Ной вчинив все, що Ягве наказав йому.

Глава сьома

7. І ввійшов Ной до ковчега з своїми синами, з своєю жінкою і з жінками синів своїх, перед водами Потопи.

8. І з всякої скотини, з птиць і з всякою хробацтва земного.

9. Ввійшли до нього до ковчега по парі, самець і самиця, як Ягве наказав йому.

10. А коли сім день минуло, прийшла вода Потопи на землю.

11. б) Тоді вибухли всі криниці глибини глибокої і отворилися тами небесні,

12. І поллявся дощ на землю, сорок день і сорок ночей.

15. А у Ноя все зібралося до ковчега по парі, з всякої живини, бо дух живий був в нім;

16. І були там самці і самиці з всякої живини, і зібралися до ковчега, як Ягве наказав йому. І Ягве замкнув двері за ним.

17. І прийшла залива сорокденна на землю; і вода змагалася, і підняла ковчег, і понесла його понад землею.

18. І розбушувалися води, і змоглися так понад землею, що ковчег уносився на водах.

19. І розбушувалися води, і змоглися так понад землею, що всі високі гори під цілим небом покрилися.

21. І погибла вся живина, що повзає по землі, вся птиця, вся скотина, вся звірина і все, що двигаєсь по землі, і всі люди.

22. Все, що мало духа живого на суші, погибло.

23. б) Ной тільки остався і ті, що з ним в ковчезі були.

24. І води стояли на землі сто і п’ятдесят день.

Глава восьма

1. Тоді спом’янув Ягве Ноя, і всю звірину, і всю скотину, що з ним в ковчезі була, і послав вітер на землю, і вода опала;

2. І криниці глибини глибокої заткалися разом з вікнами небесними, і дощеві небесному велено було зупинитися;

3. І води відпливали раз в раз і опали по ста і п’ятдесяти днях.

8. Відтак випустив (Ной) голуба з ковчега, щоби дізнався, чи води опали на землі.

9. Але голуб, не найшовши місця, де би нога його могла спочити, вернувся назад до нього до ковчега; бо води були єще по цілій землі. Тоді простер (Ной) руку і взяв його до себе до ковчега.

10. І він ждав єще других сім день і випустив знов голуба з ковчега.

11. Той повернув вечірньою порою, і глянь, він зірвав листок оливний і приніс його в роті. Тоді пізнав Ной, що води поопадали на землі.

12. Але він ждав єще других сім день і випустив голуба; і той не вернув уже до нього.

15. Тоді промовив Ягве до Ноя і сказав:

16. «Вийди з ковчега ти і жінка твоя, сини твої і жінки синів твоїх з тобою,

17. Вся звірина, котра при тобі, з всякого плоду, вся птиця, вся скотина, все хробацтво, повзаюче по землі, – все нехай вийде з тобою; і двигайтесь по землі, і розплоджуйтесь, і множіться на землі».

18. От так вийшов Ной з своїми синами, з своєю жінкою і з жінками синів своїх;

19. А з ним і вся звірина, всяке хробацтво, вся птиця і все, що повзає по землі, все повиходило з ковчега, кожде з своєю парою.

Оповідання Елогіста

Глава шоста

4. А були в тих часах могучі люди на землі; бо коли діти Божі поєдналися з дочками людськими і вродилися їм діти, повстали з сього плоду сильні світа сього і, славні люди.

9. А отсе єсть родина Ноєва: Ной був муж побожний і без зміни і жив весь час по волі Елогім.

10. І мав трьох синів: Сема, Хама і Яфета.

11. Але земля була попсована в очах Елогім і повна неправди.

12. І поглянули Елогім на землю, і ото земля була попсована; бо всяка живина попсувала путь свою на землі.

14. [І сказали Елогім до Ноя]: «Учини собі скриню з дерева тесаного, і почини в ній переруби, і позасмолюй її смолою земною зверху і з середини.

15. І вчини її ось як: триста локоть в довжину, п’ятдесят локоть в ширину, а тридцять локоть в висоту.

16. І вчини в ній вікно догори, на локоть завбільшки; а двері учини на середині її боку; і нехай буде в ній три дна: одно – внизу, друге – всередині, а третє – вгорі.

17. Бо ото Ми хочемо Потопу з моря напустити на землю і знівечити всяку живину, в котрій єсть дух живий, на білому світі. Все, що єсть на землі, мусить погинути».

Глава сьома

1. І сказали Елогім до Ноя: «Ввійди в ковчег ти і весь дім твій; бо тебе Ми угляділи праведного в тім часі.

2. Із кождої чистої скотини возьми з собою по сім самців і по сім самиць, а з кождої нечистої скотини по одній парі, самця і самицю.

3. Так само і з птиць піднебесних по сім самців і по сім самиць, а щоб сім’я їх живим осталося по всій землі».

5. І Ной вчинив все, що Елогім наказали йому.

6. А мав він 600 літ, коли з моря прийшла Потопа на землю.

11. а) В шестисотім році віку Ноєвого, в сімнадцятий день другого місяця,

13. Іменно того самого дня ввійшов Ной до ковчега з Семом, Хамом і Яфетом, синами своїми, і з своєю жінкою, і з трьома жінками синів своїх.

14. А крім того, всяка звірина після свого роду, всяка скотина після свого роду, всяке хробацтво, повзуче по землі, після свого роду і всяка птиця після свого роду, все, що могло літати, і все, що мало крила.

20. П’ятнадцять локоть піднеслася вода понад гори, котрі нею покрилися.

23 а) І так знищено було все, що находилося на землі, від чоловіка аж до скотини, і аж до червака, і аж до птиці піднебесної – все було знищене з лиця землі.

Глава восьма

4. Сімнадцятого дня сьомого місяця зупинився ковчег на горах Арарат.

5. А вода вменшувалася раз в раз і опадала аж до десятого місяця. В перший день десятого місяця виглянули вершки гір.

6. По сорок днях отворив Ной вікно, в ковчезі пророблене,

7. І випустив крука; а той літав завсігди геть і назад, поки води не висохли.

13. В шестисотім і першім році Ноєвого віку, в перший день першого місяця висохли води на землі. Тоді зняв Ной кришку з ковчега і побачив, що земля була суха.

14. От так-то висохла земля зовсім в двадцятий і сьомий день другого місяця.

20. Але Ной виставив для Елогім олтар, і взяв з кождої чистої скотини і з кождої чистої птиці, і жертвував цілопалені жертви на олтарі.

21. І Елогім нюхали милі пахощі і сказали в серцях своїх: «Віднині вже не будемо проклинати землі з людської причини, бо злобне єсть намагання серця людського від молодости. І віднині не будемо погубляти всього, що жиє, так, як се Ми учинили.

22. Як довго земля стоятиме, не перестане [чергуватися] сівба і жниво, мороз і спека, літо і зима, день і ніч».

Уривок із глави дев’ятої

8. Дальше сказав Ягве до Ноя і до синів його з ним:

9. «Глянь, ото Я заключаю союз з вами і потомством вашим по вас,

10. І з всею живою звіриною при вас, з птицею, скотиною, і з всею звіриною земною при вас, що вийшла з ковчега.

11. І от так заключаю союз Мій з вами, що віднині не буде ніколи знищена вся живина водами Потопи, і ніколи не прийде вже Потопа, щоб руйнувати землю».

12. І сказав Ягве: «Отсе єсть знак союзу, що заключив Я між собою а вами і всякою живою живиною при вас віднині і до віку:

13. Лук Свій поставив Я на облаках, і той має бути знаком союзу між Мною а землею.

14. А коли дійде до того, що Я хмару наведу над землю, то побачите лук Мій на облаках.

15. Тоді спом’яну я союз Свій між Мною, і вами, і всею живою живиною, щоб ніколи вже не приходила Потопа і не руйнувала землі.

16. Тому-то нехай буде лук Мій на облаках, щоб, бачачи його, споминав Я про союз вічний між Ягве і всею живою живиною всякого роду на землі».

Примітки

Ной – старозавітний патріарх, син Ламеха, герой міфу про Потоп. За біблійною оповіддю, Ной разом з родиною перечекав у ковчезі Всесвітній потоп і став родоначальником нового покоління людей.