7. Уживання асфальту для будови корабля
Іван Франко
Коли сього всього було не досить – а воно і справді не досить для докладного означення місцевості, – то дальші цікаві сказівки дає нам опис будови корабля. В жидівськім оповіданні Елогіста і в пісні вавилонській стрічаємо важний знак до характеристики місця потопи – уживання асфальту (смоли земної) при будові корабля. Асфальт, як звісно всім геологам, єсть характеристичним продуктом сугорбів міоценської формації, окружаючих низовину Евфрату і Тигру. Він находиться там в великих брилах і покладах і уживається і досі до подібних цілей, як і в часи Гасіса-Адри. Послухаймо, як о тім говорить чоловік зовсім безсторонній, до клинових написів ні в чім не причасний, залізнодорожний інженер Черник, котрий перед кількома роками об’їздив Мезопотамію для визначування, куди має іти лінія залізної дороги. Про перевіз нафти, видобуваної в місті Гіт над Ефратом пише Черник:
«Вистарчає в тій цілі згруба збитий кіш, без форми човна; щаблі пороблені з жердок тамарискових, плетінка з соломи або тростини, а вся будова зсередини і зверху дуже грубо обливається верствою асфальту. В таких кошах везуть нафту долі рікою, – і признати треба, що ті дивовижні пороми доволі тривкі [Гляди: Petermanns geographische Mitteilungen, Ergänzungshefte, 44. u. 45, 1875-[187]6: Ingen. Jos. Cernik’s technische Studien-Expedition durch die Gebiete der Euphrat und Tigris. – Прим. І. Франка].
Як далеко в давнину сягає той звичай, показує найліпше уломок одної глиняної таблички з клиновими написами, котра містить початок життєписі великого короля Саргона І і так зачинається:
«Я єсмь Саргон, могучий король, король Агади. Мати моя була королівна, батька мого не знав я ніколи. Брат мого батька жив на горі (в Акрополі) міста Азупірану, що лежить над берегом Евфрату. Мати моя королівна зачала мене; таємно породила мене. Вона вложила мене в кошичок з сітнику, смолою земною позатикала його шпари. Вона пустила мене в ріку, і ріка не потопила мене».
Кому при тім оповіданні о королю Саргоні не прийде на тямку зовсім подібне оповідання про Мойсея в книзі «Вихід, II, 3»? I тут можна би судити, що оповідання вавилонське взяте з жидівського, коли б не дві обставини, а то: 1. що оповідання вавилонське щонайменше о 1000 літ старше від жидівського; 2. що в Єгипті асфальту нема і там його ніколи не уживано в таких цілях, як над Евфратом. Виходить, значиться, друга правдоподібність: що оповідання жидівське радше може бути взяте з вавилонського, о чім ми колись на іншім місці надіємось поговорити.
Крім того, уживають в Мезопотамії асфальту ще і досі до будови. Черник говорить, що в околицях, багатих асфальтом, не раз цілі брили того мінералу спотребовуються при мурованні домів замість цементу. При недостачі тесового каміння і вапна в тих сторонах ужиток палених цегол і асфальту до муровання сягає найдавнішої давнини. В той спосіб мурована була славна вежа вавилонська, ба і цілий Вавилон. Знаний уступ Письма Святого про «вавилонське столпотвореніє» говорить дословно (Gen., XI, 3): «І сказав один до сусіди свого: «Ходімо, наробімо цегол і випалім їх огнем». І уживали цегол замість каміння, а смоли земної замісто цементу».
Грецький писатель Геродот оповідає докладно, як видобувають глину з ям, окружаючих місто Вавилон, як з неї роблять цеглу, як її випалюють і як з тої цегли будують мури, уживаючи асфальту замісто вапна. «А асфальт, – додає Геродот, – привозять з города Іс, лежачого над Евфратом і від Вавилона на вісім день дороги». Се єсть іменно нинішнє містечко Гіт, про котре згадує Черник.
Примітки
… міоценської формації– Йдеться про ранню епоху неогену (другий період кайнозойської ери) (25 мли років тому). У неогеновий період рослинний та тваринний світ став близьким до сучасного, утворилися гори Кавказу, Альп, Гімалаїв та ін.
Черник Йозеф (?–?) – інженер залізничної справи, керівник науково-технічної експедиції у дельту Євфрату і Тигру,
Геродот (бл. 484–425 до н. е.) – грецький історик, мандрівник, автор одного з перших історичних творів в античному світі. У праці «Історія греко-перських війн» широко використав стародавні міфи й легенди.