Переднє слово

Іван Франко

Поміщаючи се «оповідання з Письма Святого», редакція «Зорі» згори уважає конечним застерегтися проти всяких можливих закидів і непорозумінь. Яко часопись літературно-наукова, «Зоря» почуваєсь до обов’язку знакомити своїх читателів з всіми важнішими явищами і здобутками сучасної людської мислі. А одним з найцікавших явищ того роду єсть, безперечно, теперішня наукова робота над критичним поясненням і вирозумінням Письма Святого. Розпочата ще в минувшім столітті в Англії, робота сеся найшла швидко в Німеччині дуже талантливих представителів, а іменно Реймаруса і Лессінга в минувшім, а Фрите, Штравса, де-Ветта, Бруна Бавера, Шрадера і множество других в нинішнім століттю. Тепер вона розрослася в цілу превелику літературу, серед котрої особливо визначається докінчене минувшого року критичне видання цілого Письма Святого в 20-ти томах, доконане Едвардом Рейсом, професором в Страсбурзі, на французькій мові.

Для познакомлення з методою і здобутками тої великої критичної школи поміщаємо поки що се оповідання про «Потопу світу». Очевидна річ, що, звертаючи увагу галицької інтелігенції на методу і здобутки німецької критики біблійної, редакція «Зорі» далека від того, щоб через те вдиратися непокликано на поле принципіально їй чуже і далеке, на поле церковної догматики.

Догматика яко систем віровань, опертих на джерелі надприроднім, стоїть зовсім далеко від всякої людської критики, недосяжено для всякого раціоналізму. Критика, котра розбирає її субстрат – Письмо Святе, через те зовсім ще не тикає її істоти і не стаєсь нічим небезпечною для цілості релігії, бо ж прецінь – пригадаємо золоте слово Лессінга – «der Buchstabe ist nicht der Geist und die Bibel ist nicht die Religion». Не Біблія сама по собі єсть релігією, хоч догматика церковна опирається на Біблії.

Джерело релігії єсть дух, чуття, а се єсть таке поле, куди ніяка критика не важиться пробиратися. Біблія, як каже той же Лессінг, очевидно містить в собі більше речей, лишніх для сущности релігії, і хибно було би думати, що і в тих лишніх, чисто земних, історичних і проч[их] ділах єсть Біблія так само безпохибною, як в чисто релігійних. До таких побічних річей належить, безперечно, і оповідання про потопу світу, далеке від зв’язку з властивою догматикою, і для того, містячи критичний розбір тої повісті, ми маємо надію, що наша проба з жадної сторони не викличе невдоволення ані безпідставних підозрінь.

Примітки

Реймарус Герман-Самуїл (1694– 1768) – німецький філософ-ідеаліст, історик. Ректор і професор сире міської мови та математики у Гамбурзі (з 1728). Автор праць «Трактат про головні істини природної релігії» (1754), «Учення про здоровий глузд» (1756), «Загальні роздуми про інстинкти тварин» (1762) та ін.

Фрите. – Можливо, йдеться про Хрістіана-Фрідріха Фрічше (1776–1850) – німецького вченого, професора богослів’я в університеті Галле.

Штравс (Штраус) Давид-Фрідріх (1808 – 1874) – німецький філософ-ідеаліст, богослов, публіцист. Автор праці «Життя Ісуса» (1839), навколо якої виникло багато дискусій.

Ветте Вільгельм де (1780–1849) – німецький богослов, засновник міфологічної школи у біблійній критиці. Автор праць «Нариси з історичної критики: Вступ до Старого Заповіту», «Підручник з історично-критичного вступу до Біблії», «Вступ до Нового Заповіту». Вперше поставив питання про невідповідність Мойсеєвого закону історичній дійсності; вважав, що «П’ятикнижжя» Мойсея складається з уривків, поєднаних в один збірник різними авторами у різночассі. Твердив, що у священних книгах не все може вважатися історично достовірним, у них велику роль відіграє міфологія.

Бавер (Бауер) Бруно (1809–1882) – німецький теолог, філософ-неогегельянець і публіцист. Виступав із критикою релігії, заперечував вірогідність та історичну правдивість Євангелії; у працях «Критика євангельської історії Івана» (1840), «Критика євангельської історії синоптиків» (1841–1842) доводив, що євангельські перекази є вигаданими оповідями, результатом навмисної творчості окремих осіб.

Шрадер Ебергард (1836–1908) – німецький мовознавець, історик, богослов. Автор праць із галузі ассиріології та історії Стародавнього Сходу (зокрема, досліджував походження вавилонської культури). Засновник ассиріологічної школи в Німеччині. Автор праць «Студії з критики і пояснення біблійної праісторії (1863), «Ассирійсько-вавилонський клинопис» (1872), «Клинопис і Старий Заповіт» (1872), «Клинопис та історіографія» (1878).

Рейс Едуард (Едвард; 1804) – німецький протестантський теолог, професор Страсбурзького університету. Автор праць критичного перекладу Біблії французькою мовою: «Біблія; Новий переклад з передмовою і коментарями. Новий Завіт. Том перший» (1876), «Історія Святого Письма Нового Завіту» (1842, 1887), «Історія Святого Письма Старого Завіту» (1881, 1890), «Книги Нового Завіту» (1872).