29. Кроваве сватання Володимира (р. 980)

Іван Франко

Два роки в варяг Володимир пробув,

На третій з військом в Новгород повернув;

Посадників братових зараз візвав

І з ось яким словом до брата післав:

«Скажіть мому брату, нехай мене жде!

Скажіть: «Володимир на тебе іде,

А ти, як не хочеш піддаться в спокою,

Готуйся завчас до рішучого бою».

Обнявши в посідання власть Новгорода,

Шле зараз післанців до Роговолода,

Що здавна на місці батьків і дідів

Удільним князем у Полоцьку сидів

Велів Володимир йому передати:

«Хочу твою доню за дружину взяти».

І став Рогволод в дочки волі питати:

«Чи хочеш Владимира жінкою стати?»

Вона ж відповіла: «Як се може бути?

Адже Ярополк вже посватав мене.

Як маю я сина рабині роззути,

Волить нагла смерть підкосити мене».

З тим Володимирові посли вернули,

Сказали йому, від Рогніди що чули, –

Ніщо не відмовив їм Володимир,

Лиш зараз зламав з полочанами мир.

Зібрав війська много, варяг і словін,

Кривичів і чудів, і вирушив він

На Полоцьк, і тут допоміг йому бог:

Вбив Роговолода й синів його двох.

Над трупом вітця й над тілами братів

Рогніду к подружній він роті привів

І рік: «Своїм словом ти їх погубила!

Тепер же моя ти, мила чи не мила».

21.IV

Літописний текст отсього оповідання по цитованому тут виданню, ст. 57, виглядає ось як:

Приде Володимиръ съ Варягы къ Новугороду

И рече посадником Ярополъчимъ:

«Идете къ брату моєму и речете єму:

Володимиръ идеть на тя!

Пристраиваи ся противу бит ся!»

И сѣде в Новѣгородѣ и посла к Роговолоду,

кнзю полотьску, гля:

«Хощю пояти дщерь си твою женѣ».

Онъ же рече дъщери своєи:

«Хощеши ли за Володимира?»

Она же рече: «Не хощю розути Володимира,

Но Ярополка хочю».

Бѣ бо Рогъволодъ перешелъ изъ заморья,

Имяше волость свою въ Полотьскѣ,

А Туръ Туровѣ, от него же и Туровци прозваша ся.

И придоша отроци Володимири,

И повѣдаша єму всю рѣчь Рогнѣдину,

Дщери Рогъволожѣ, князя полотьского.

Володимиръ же събра вои многы,

Варягы и Словѣны и Чюдь и Кривичи,

И поиде на Рогъволода.

В се же время хотяху вести Рогънѣдь за Ярополка.

И прїде Володимиръ на Полотескъ,

И оуби Рогъволода и сна єго два,

А дщерь єго Рогънѣдь поя женѣ,

И поиде на Ярополъка.

21. IV 1914

Примітки

№ 403, арк. 121 – 122 (переспів і реконструкція), автограф; № 404, с. 335 – 339, писарська копія. Продовженням цього оповідання є фрагмент «І княгинею стала, хоча і без права…», що міститься у рукопису № 405/6, арк. 1 – 3, автограф, де він значиться як оповідання 37.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 130 – 132.