Папірій і вартовий

Діон Кассій

Переклад Івана Франка

Обходив Папірій варту, аж і добачає:

Начальника пренестійців на варті немає.

Велить його покликати на розмову щиру,

За ним зараз входить ліктор і несе сокиру.

Поблід вояк-неборака, бо знав, чим то пахне:

Скаже консул одно слово, він тут же й потахне.

Та Папірій, побачивши, що той убоявся,

Ані словом вже до нього більш не обізвався.

А ліктору байдужісько: «От яка прикмета!

Вистарчає з землі корінь при вході намета.

Вирубай, прошу, той корінь, а то ще, їй-богу,

Хтось у сумерк не догляне та зламає ногу».

16/VІІІ

Примітки

Автограф № 430, с. 307.

Пренестійці – жителі м. Пренесте, що знаходилось на південний схід від Рима.

Ліктори – почет вищих римських службових осіб (консулів). Вони носили в’язку лозин із вкладеною в неї сокиркою – символом вищої влади.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 209.