[Оповідання цюпасника]

Іван Франко

(Із Галицьких образків)

Що ж, мій грунтик божов волею

Варт був ринських зо п’ятсот, –

Та, притиснений недолею,

Сто-м позичив в банку от.

Позалатував прогалини, –

Не лишилось і гроша.

Рату дай, – та ба, підвалини

Погнили! Згибай душа!

«Ну, – гадаю, – зачекаємо

Ще до осені, – чень, чень

Зеренця деяк придбаємо,

Проженемо чорний день».

Та й то зразу так вказалося,

Що аж глянуть радощі!..

Та не дав бог! Як приллялося

З неба!.. Тучі та дощі!..

А напослідку як кинуло

Градом, – витовк все дотла:

Що в полях було – погинуло,

Та ще й бульба погнила.

Був комісар. Понотовано,

Що там град в кого побив;

Півподатку ми даровано, –

Но я й цента не платив.

Півподатку! А мені чим жить –

Не подумали пани!

А тут й банк за рати ще давить…

Хоть відразу гинь на пни!

Хтів я далі й спродати тото

Поле, бо вже що робить?

Та бо ба, й за півціни ніхто

Не трафляється купить.

А тут ще наказує ми віт:

«Продавати грунт не смій!

Банк на нім записаний стоїт, –

Банк наперед заспокій».

«Га, – гадаю си, – кой так зайшло,

Що й неволя тут мя ссе,

То вже їй не стерплю, хоть би що, –

Най пропаде радше все!

Вже волю в арешті згинути

І розгнитися зовсім, –

Власний дім волю покинути,

Ніж арештом жити в нім!»

Тож я жінці, дітям і собі

Міхові пошив торби,

І вночі ми, мов злодії, всі

З свеї хати утекли.

Встид, неначе вартівник чуйний,

Все кричав до нас: «Верніт!»

Но розпука, наче лютий змий,

Все нас гнала в темний світ.

Жінка тюпала, ридаючи,

Я за руки вів дітий, –

В темну бездень поглядаючи,

Я мовчав, мов кам’яний.

В наймити дітей дорогою

Поміж люде-м розіпхав,

Ну, а сам сюди з небогою

У Борислав ся попхав.

Вна не довго тут й хитваніла,

Вмерла гнеть на другий рік…

І мене грижа стоканила,

Ледве ще-м ся підволік.

Знов мя лихо допиталося:

Жандарі загнали тут:

В те село – бодай запалося!

Де-м родивсь, цюпасом шлют…

Примітки

Вперше надруковано у польській газеті «Praca», 1880, № 17, під заголовком: «Opowidańe cupasnyka» («Szczóż mij gruntyk bożow wolej»).

Збереглися два автографи – ранній (ф. 3, № 190, с. 17 – 19) і пізніший (ф. 3, № 231, с. 8). В обох автографах відсутні заголовки. В книжечці, де написаний ранній варіант цього твору, є список віршів циклу «Галицькі образки», в якому згаданий вірш значиться під № 2 і має заголовок «Оповідання цюпасника». Зберігся ще список вірша, писаний невідомою рукою (ф. 3, № 329) Умовно датується 1880 р.

Подається за автографом (ф. 3, № 231).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 309 – 311.