«Раз була страшенна повінь…»
Іван Франко
«Раз була страшенна повінь,
Вкрили поле темні вали,
Бідні люди на ратунок
Із небес огню благали.
Пан Бог каже: «Добре, люди,
Хочете огню, то нате!» –
І на млі з небес ливнуло
Море блискавок крилате.
І мов огняна потопа,
Вни на землю налетіли,
І згоріла вся земля,
Поки риби ще скипіли».
Се сказав давненько вже –
Чень ще тямити будете –
Знаний всім поет німецький, –
Звався Йоган Вольфганг Гете.
Але ви, як посвідчає
Ваш біограф, у гімназ’ї
Тільки Шиллера цілого
Прочитали для фантаз’ї;
Ну, а звісно, що пізніше
Тре’ на хліб вже працювати,
Се робити, те робити, –
Гете ніколи читати;
Шкода дуже! Я б хотів
На отсесь стишок звернути
Вашу ввагу. Стих ввіде, –
Но що з нього мож добути!..
Лиш подумайте! Таж ви
Муж учений! Ви піймете,
Що хтів в тім стиху сказати
Віщим духом Вольфганг Гете!..
Не поняли? Дуже жаль,
Но я в тім не винуватий, –
Але рад не рад, буду вам
Мусів се розтолкувати.
Лиш ще ось що. Ви – естетик –
Скоро пишете стихами,
Ви жадаєте поез’ї, –
Що ж мені робити з вами?..
Я – в поез’ї не мистець,
Не віщун я і не майстер, –
Я – ритмач, я – простий швець,
Знаю шило лиш та кляйстер.
Но щоб прецінь сяк чи так
Гідно стати перед вами,
Я почну вам естетично
Говорити образами.
Правду-бо сказав поет,
І ми всі то признаємо:
«Сіра, брє, теор’я вся,
А зелене жизні древо».
Не цурайтеся затим
Сю писульку прочитати, –
Мудрий, як пчола тота,
З всього може скористати!
Примітки
Міститься в рукописному зошиті № 214, с. 115 – 116 з початку.
Текст без заголовка. Внизу під ним зазначення: «І» (перший розділ?). Тобто можна припустити, що даний текст мав виступати преамбулою до якогось більшого твору із кількома розділами, що не був написаний. З невідомих причин поет не вважав за потрібне його продовжувати.
До кого звернена ця преамбула? Це могла бути особа не надто освічена, але така, що займає помітне становище в громаді (публічно відомі й певні факти біографії цього діяча) та з претензією на «естетизм» у світогляді й на власну поетичну творчість.
Зміст притчі, яку автор вичитує у Гете, допускає таке тлумачення: вирішуючи звичайну справу, не варто закликати на допомогу величезні сили чи звертатися до осіб із надмірним упливом, позаяк таке втручання позбавляє справу смислу або ж призводить до діаметрально протилежних результатів.
Ймовірно, адресатом цього віршового звернення був О. Партицький, якому адресовано сповнений обурення лист І. Франка, написаний у кінці жовтня 1880 р. з приводу рецензії в журналі «Зоря» на Франкову повість «На дні» (див. 48, 245 – 251).
Публікується вперше, за вказаним автографом.
«Раз була <…> Поки риби ще скипіли» – вільний переклад епіграми Й.-В. Гете «Bei einer großen Wassersnot…» (1814) із циклу «Politica».
На млі – на млі ока (фразеол.), тобто миттєво, враз.
Микола Бондар
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 115 – 117.