«В самоті, гризоті…»

Іван Франко

В самоті, гризоті

Давні сни золоті

Розійшлись, розплились,

Наче дим по лугах.

І вже ти, як колись,

Не являєшся в снах!

І не раз в сумний час

Гадка чорна летить:

Що невже ж ти нараз

Перестала любить?

І не раз ми ся снить,

Що горов надо мнов

Сяє місяць блідий,

Пахне свіжов травов,

Ліс шумить молодий,

Вдалі потік журчить,

А довкола хрести,

Другий ліс кам’яний.

І здаєсь ми, що ти

Тихо-тихо лежиш

Під хрестом, під травов,

І на місяць глядиш.

Але ні, гляну знов –

І твоє й не твоє

Те могильне лице!..

Ні, не ти се лежиш

Під хрестом, під травов!.

Ні, і не за тобов

Я тут плакать прийшов!

Се лежить тут моя

Затолоченая,

Схоронена любов!

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 82 – 83. Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 120). В автографі викреслені рядки 24 – 25:

Ти здорова, жива,–

То в могилі лежить…

та рядки 30 – 31:

Ні, не ти так глядиш,

Безнадійно у горі…

Умовно датується 1880 р.

Подається за автографом

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 295 – 296.