Правдива казка

Іван Франко

(Із Галицьких образків)

1

На стрісі, край угла селянської хати,

Сів ворон та й кряче, недолю віщує.

Старий селянин теє крякання чує, –

Взяв ворона стиха питати:

«Ей, вороне клятий, чи много

Газдів піде сей рік з торбами,

Зруйнованих лихвов, жидами?»

«Раз, два, три», – старий шепотить,

А ворон все кряче та й кряче.

«Що ж буде зо мною?» Ex, цить, старий, цить,

Ти перший туди ж, небораче!

2

На стрісі, край угла селянської хати,

Сів ворон та й кряче, недолю віщує.

Почула зловіщеє крякання мати

Та й так собі в серці гадкує:

«Ex, вороне клятий, чи много

Сей рік матерів буде мліти,

На войну в криваву дорогу

Виряджаючи ріднії діти?»

«Раз, два, три», – стара шепотить,

А ворон все кряче без впину.

«А мій же соколик?..» Ох, цить, мати, цить!

Ти перша в дорогу ладь любу дитину!

3

На стрісі, край угла селянської хати,

Сів ворон та й кряче, недолю віщує.

Зловіщеє крякання парубок чує,

Взяв ворона стиха питати:

«Ей, вороне клятий, чи много

Сей рік молодих голов ляже

У бою кривавім, від вражих

Шабель серед поля чужого?»

«Раз, два, три», – легінь шепотить,

А ворон все кряче та й кряче.

«Що ж буде зо мною?» Цить, братчику, цить

Ти перший поляжеш, сараче!

4

На стрісі, край угла селянської хати,

Сів ворон та й кряче, недолю віщує.

Дівча молоде теє крякання чує

І ворона стало питати:

«Ей, вороне клятий, чи много

Сей рік дівчат з нужди й недолі

Без хліба, кута, поневолі

Піде встиду й ганьби дорогов?»

«Раз, два, три», – дівча шепотить,

А ворон все кряче без впину.

«Що ж буде зо мною?..» Ох, цить,

І ти не вродилась в щасливу годину!

5

Тут батько, тут мати важенько зітхає,

Тут брат, тут сестра тайком сльози втирає, –

Над хатою горе зависло грозяче;

Всіх серця здавила таємна тривога,

Бо всім постелилась терниста дорога, –

А ворон на стрісі все кряче та й кряче.

12/III

Примітки

Вперше надруковано О. Кисельовим у журн. «Радянська література», 1941, № 4-5, с. 6 – 7. В автографі рукописного збірника ця поезія значиться так: «II. Правдива казка». Під цим заголовком вміщено п’ять віршів, розділених зірочкою.

Подається за автографом (ф. 3, № 231, с. 1 – 2).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 307 – 309.