«Промине, проплине…»

Іван Франко

Промине, проплине,

Наче лист по воді,

Все, що в дні молоді

Так боліло мене.

Наче вітер сніги

Нанесе, запилить

В моїм серці і слід

По недавній любви.

Чорні сунуться дні,

Бій, і праця, і труд, –

Мозолі наростуть

На руках і душі.

Но мов скріпле зерно

Під снігами жиє,

Так чуття мя одно

В серці гризтиме все…

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 82. Умовно датується 1880 р.

Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 90), в якому останню строфу Франко закреслив. Із закресленого можна прочитати:

Де твій розум погас?

Чеснота твоя де?

… не раз

Та повергла мене?

Подається за автографом.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 295.