1. «Онучкарський заробіток…»

Іван Франко

Онучкарський заробіток,

Звісно, хліб то не масний:

Ходиш, бродиш, мокнеш, мерзнеш,

Як той пес, за гріш марний, –

А згадати якось любо,

Їй же богу! Поле, ліс,

Різні села, різні люди…

І де тільки бог мя ніс!

І якого тільки дива

Між людьми я наглядівсь!

Правда, і добро траплялось,

Та сліз, горя, кривди більш.

Серед сутолоки тої,

Наче зорі ті ясні,

Так дві постаті жидівські

Споминаються мені.

Ви видали, як з криниці

Польової косарі

Літом воду п’ють, всім тілом

Ниць припавши до землі, –

Так оба мої знайомі

В праці, з потом на чолі,

Черпали життя й здоров’я

З мами нашої землі.

Кривди людської ніколи

Не прилип до них окрух,

А від них у мир добро йшло,

Мов вода з нори на луг.

Край наш бідний, люд наш темний

У біді затверд, окріп,

Ще й смієсь чужому горю,

Брату з горла видре хліб.

От тому годиться тямить

Про людей, що з тої тьми,

З тої вовківні страшної

Вирвались, щоб буть людьми.

Примітки

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 240 – 241.