2. «Я в Руді близь Магерова…»

Іван Франко

Я в Руді близь Магерова

Вже не раз вперед бував,

Про родину Шльоми Штенгля

Тож не раз се й те чував.

Аж раз літом пополудні

Дощ в дорозі мя застиг,

Я до Штенгля й схоронився.

У гайочку груш товстих

Хата Штенглева стояла –

Хлопська хата, не шинок!

Обійстя, стодола, стайня,

Пасіка і знов садок, –

Всюди лад, порядок, дозір,

Хтось, мабуть, за всім глядить,

Що не тільки гроші любить,

Але в праці любить жить.

Чу! гуркочуть жорна в сінях!

Входжу – скрипнули чопи:

В сінях дід старий при жорнах

Меле гречку на крупи.

Сива борода по пояс,

Похилилась голова,

Але плечі, наче двері,

Руки кріпкі, мов ужва.

Поздоровились. «Тут, – мовлю, –

Шльома Штенгель? Я гендляр,

Від дощу хтів схоронитись,

Щоб не змок мені товар».

«Шльома в полі при роботі,

Але ти про те не дбай!

Я є Хаїм, Шльомин батько…

Ну, сідай лише, сідай!

Шльома в полі і всі діти –

В нас робучий час тепер…

Для кісьби сей дощ не шкодить!

Лиш мене мій вік припер

В хаті нині… Ну, та що вже!

Не дармую, бач, і я:

От домелю, зварю каші,

Повечеряє сім’я.

Так-то, сину, в нашім стані

Все працюй, док лиш здоров,

От на старість на жіноцьку

Я роботу перейшов!»

Усміхнувся добродушно.

«Я не жалуюсь! – сказав. –

І за те ще слава богу!»

Та й оп’ять до жорен став.

А змоловши, виніс сито

І зчинять почав крупи.

«Ну-ко, сину, йди по дрова

Та в печі-но затопи!»

Затопив я. Швидко каша

Закипіла. Вніс старий

Масла, молока, сметани

Та й до мене: «На, бери

Миску, ложку, підвечіркуй!

Ти ж у мене нині гість!

Шльома пізно верне з поля,

Гість тим часом попоїсть».

Підвечіркуючи, Хаїм

Все балакав, – видно, рад

Був чужому чоловіку.

І хоч дощ почав стихать,

Не пустив мене в дорогу:

«Ти лишися, заночуй!

Завтра шабас, гріх ходити, –

Так ти з нами шабасуй!»

І здалось мені так тихо,

Тепло, гарно в хаті тій,

Що й самому захотілось

Перебути довше в ній,

Захотілося пізнати

Хліборобну ту сім’ю.

От і виждав я, як Хаїм

Перервав щось річ свою,

І озвавсь: «Скажіть, реб Хаїм,

Много краю я сходив,

А жидів я хліборобів

Щось ніде не находив.

Як се ви дійшли до того –

Чи то ви, чи хто другий,

Що жидівські всі panusses,

Що шинкарство і торги

Ви покинули й робити

Коло грунту принялись?»

Вислухав старий, до столу

Головою похиливсь:

«Мудро, сину, ти питаєш!

Знать, не дурно ти блукав

Поміж люди, придивлявсь їм,

Правди думкою шукав.

Ой, та й час вам всім шукати

Правди тої! І коли б

Всі жиди її шукали,

Не сиділо б, наче гриб,

Плем’я наше в сьому краю,

Ссучи з нього кров саму, –

Сотні літ живучи в ньому,

Сотні літ чуже йому!

Знаю, знаю я, небоже,

Як то тяжко накрінуть

Із наїждженого шляху

На нову, непевну путь –

Ну, та треба! Та й чи так-то

Тяжко нині, як було

В ті часи, коли на інший

Шлях вертать мені прийшло?..

Я не думаю хвалитись

Тим, що к правді я звернув, –

Ой, важким мене ударом

На сей шлях господь напхнув!

І йшов зразу я тим шляхом,

Мов крізь полум’я і дим…

Слухай же, придатись може

Повість та вам, молодим!

Примітки

Магерів – містечко, нині Жовківського району Львівської області.

Руда – село, нині Жовківського району Львівської області.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 241 – 244.