Поч. 03.1878 р. До О. М. Рошкевич
| Поч. березня 1878 р. Львів |
Ви, певно, получили вже письмо від Славка, і хоть я не читав його, однак боюся, щоби воно не наробило Вам якої лишньої прикрості. Для того, хотя ж добре знаю, в яке фальшиве і неприємне положення зглядом Вас і всіх Ваших мене поставили обставини, пишу до Вас те письмо насамперед нині, а того, що міг написати Славко. Він, певно, наплів, що я невірний і забув Вас, і сякий, і такий; ну, але гадаю, що Ви самі винайдете правду в словах. Друга річ, він міг наклонювати Вас забути о мні, впрочім, чорт його знає, чого він хоче. Я, говорячи з ним, дійсно грав ролю чоловіка охолодженого, зденервованого, рівнодушного, бо, впрочім, і Славко так накерував розмову, що таке поступування було єдино розумне. Не знаю сам, оскільки се правда, що він говорив про страшну гризоту, яку справили в Вашім дому газетярські плетні о моїм процесі.
Я бачив Ваш лист, писаний до С[лавка] по моїй розправі. Не знаю, оскільки правда, він Вам доносив о мні. Я декрет приняв не з власної волі, а примушений; мене не хтіли випустити на волю під час рекурсу, а сидіти 6 – 8 місяців на рекурсі, признайте самі, не всякому хочеться, особливо коли йде о 6 неділь декрету. Я не розумію, чому Ви так згризлися, почувши, що мене засуджено; а впрочім, то мож було сподіватися. Я розговорився, а мій нинішній (лист) мав бути найкоротший з усіх; мав складатися з 3 слів: що гадаєте робити? Ви взагалі відзначувалися практичним розумом, не беріть се за ніякий сатиричний притинок, не до того тепер пора. Для того прошу Вас о раду, впрочім, сього питання і не розрішити нікому, крім Вас, бо о Вас воно ходить, а не о кого.
Я не входжу в рахунок; одна тільки замітка: Ви, чув-ем, говорили, щоб я приїхав до Вас, скоро вийду на волю. Або се була брехня, або Ви говорили насеріо. Ваш отець заховався так зглядом мене в процесі, що треба б не мати і іскорки людської честі, аби явитись в його дім; не згадую о тім, що коли я просив о Вашу руку, прирік мені помагати в кождім разі, не грішми, а добрим словом і протекцією. Я ніякої помочі від них не потребував, а як не раз і зарятували мене грішми, то часть віддавав-єм їх Славкові, а прочу часть уважаю за затягнений довг, котрий сплачу при першій спосібності, щоби не казали ще, що українець, соціаліст, приходив до їх дому жебрати. Я кажу тільки про друге.
Ураза, яку зробили Вашому домові газети, самі знаєте, що зовсім не Павликів лист. Могло в моїх очах усправедливити, і то не зовсім, цілком пасивне, далеке заховання зглядом мене, але думаю, не давало ще права тим, що мені колись обіцювали поміч, шкодити мені, ганьбити мене через третю особу, Федоровичку, в присутності судді називати мене варіятом, лінюхом і безчесним чоловіком, але кожде слово о мні сказане мало вагу і вплив на поліпшення або погіршення моєї і так незавидної долі. Думаю, що тим досить вияснив-єм, чому зносини з Вашими родичами уважаю [за] розірвані і до Вас приїхати не можу. Правдивих приятелів в біді пізнавай; а хто з приятеля перекинувся в ворога, тот, значить, і вперед не був приятелем і не буде. Се, однако ж, я не відношу до Вас, принаймні зовсім не рад би-м, щоби факти дали мені повід і о Вас щось подібного казати.
Тепер приходжу до головного питання: що нам робити? Пишу так для означення, що нашу приязнь уважаю зовсім такою, яка була перед розстанням нашим. Сли з Вашої сторони дещо змінилося, то напишіть щиро і одверто для того, що наш роман мусить іти не тою, що досі, дорогою і не може надалі ограничитися письмами і зітханнями – пора подумати о житті. Думайте і пишіть. У мене є також план, правда, смілий і не легкий, для того хочу насамперед почути, що Ви гадаєте. Чи перевели-сьте Золя «La Curée?» Чи не привіз там Славко на вакації яких моїх книжок? І які? Чи нема де в них мого декрету на стипендіум? Як є, то прошу швидко прислати.
Примітки
Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 5, с. 40 – 42.
Датується на підставі тверджень: «я декрет прийняв не з власної волі» (в листі до М. Драгоманова зазначається дата: «від 5/III), «почувши, що мене засуджено» – отже, написано після виходу з тюрми (5 березня 1878 р.).
Подається за копією листа, зробленою рукою О. Рошкевич, – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1196.
…Газетярські плетні о моїм процесі. – Про арешт, судовий процес І. Франка і товаришів з’явилися повідомлення в газетах та журналах («Правда», 1877, № 11, 20; «Слово», 1877, № 59, 60; «Правда», 1878, № 2, 3; «Слово», 1878, № 2, З, 4, 5, 6, 7). Інформації про процес подали також деякі польські газети: «Praca», «Gazeta Narodowa» i «Dziennik Polski».
…почувши, що мене засуджено… – У 1878 р. І. Франко був засуджений до шести тижнів ув’язнення (хоч фактично просидів майже дев’ять місяців).
La Curée (Здобич) – другий роман Е.Золя із серії «Ругон-Макари», опублікований в 1871 р.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 75 – 76.