04.1878 р. До О. М. Рошкевич

Ласкава пані!

Ви не так поняли то, що я писав о практичнім розумі, і витолкували собі матеріалістичний, себто користолюбивий. Помилуйте, як же се мож? А як прикро мусило бути Вам чути від мене таке по трьох літах нашого знакомства! Я суджу по собі, бо, прочитавши таку Вашу думку, я чувся дуже вражений: я зовсім не хотів уколоти Вас, а просто ссилався на звичайне по більшій часті женщин практичне чуття, котре хватає за найближчим, значить, за найпевнішим, і, дійсно, я не ошибся, полагаючи на Вас таку надію, хоть, розуміється, обставини так нас стіснили, що небагато доріг нам остало[ся], щоб, отже, мож заглянути в будуще, мушу Вас наперед познакомити з настоящим, а відтак познакомити, що дасться зробити в нашім ділі.

Я від виходу живу разом з Павликом, і, як на мене, доста добре. До вечора працюємо над видавництвом нової газети «Громадський друг», котрого нумер вийде з початком свят. А се буде часопись обширніша всіх, які досі виходили в Галичині: щомісяця виходити буде книжками о 5 – 6 аркушах, в форматі трохи більшім, як «Вісник Європи». Печатати буде ся зовсім радикальною правописсю, а за редакцію відповідає Павлик. Я думаю, що зможемо Вам висилати його, хоть не знаю, чи тато схотять приймити.

A propos, Ви говорите, що будете старатися переєднати ме[не] і т. д., но, думаю, не потрібно, бо тяжко, щоби то до чого довело. Правда, через те не будем могли так часто видітися, але бачитися на спосіб можемо, як, де, коли, напишу пізніше. Властиво щодо «коли», на котре Ви так нетерпеливо налягаєте, то скажу Вам, що швидко, може, ще в маю по святах. Питаєте, який мій план? А предці Ви вичерпали всі можливі способи, а мені остає вибирати одну з Ваших пропозицій, котру, ну, але отім широко писати натепер завчасу, доки ще не маю нічого певного під руками, впрочім, надіюся, що винайду спосіб переговорити з Вами усно, а до того, чей, і осущення плану підійде вперед.

Не знаю, чи швидко буду міг до Вас написати, а для того прошу Вас, якби Славко був дома на святах, то передасте му для мене деякі книжки, котрих спис через нього передам, а як не поїде додому, то по отриманні сього листа вишліть ми Ренана, «Что делать», «Nędza na Rusi», а то як мож найскорше. Золю переводіть і пришліть, чей, буду міг дістати «L’Assommoir», то Вам пришлю заразом новий роман Daudet «Nabob», де, кажуть, хороший. Початок Вашого переводу з «Ругон-Маккарів» першого тому, котрий є в мене, щодо язика дуже подобався Павликові. Надіюся, що в переводі другого тому Ви поступили далі на дорозі вправи і що своїми переводами зможете завстидати не одного з наших матуристів, ба й академіків народовців. Може би-сьте, там при спосібності списали співанки, а особливо весільні. Жду Вашого письма. Славко не хтів заадресувати листа, тому мушу знов писати злодійським способом. Натепер бувайте здорові. Цілую Вас сердечно.

Ваш І. Ф.

Примітки

Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 5, с. 42 – 43.

Датується на підставі змісту (про «практичний розум» йшлося в попередньому листі. Крім того, лист писаний напередодні великодніх свят, а Великдень у 1878 р. був 28 квітня).

Подається за копією листа, зробленою рукою О. Рошкевич – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1189. Автограф листа не виявлено.

«Громадський друг» – перший український революційно-демократичний літературний і політичний журнал, який після звільнення з-під арешту 1878 р. почали видавати І. Франко та М. Павлик. Випущені 2 номери журналу були конфісковані поліцією.

Ренан Ернест-Жозеф (1823 – 1892) – французький історик релігії, філософ-ідеаліст, випустив вісім томів «Історії виникнення християнства», п’ять томів «Історії ізраїльського народу» та ін.

Что делать – роман російського письменника М.Г.Чернишевського.

«Nędza na Rusi» – книжка польського письменника Ясенського, вийшла у Львові 1878 р. Зберігся уривок рецензії І. Франка на цю роботу (написано олівцем на чистих сторінках книжки М. Костомарова «Исторические монографии и исследования», т. 12, 1872 – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 213).

L’Assommoir (Западня) – сьомий роман Е.Золя з циклу «Ругон-Макари», опублікований в 1877 р.

…писати злодійським способом. – У зв’язку з тим, що батьки заборонили Ользі листуватися з І. Франком, він змушений був писати соком лимона на листах її брата Ярослава або позначати літери в книжках тощо.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 80 – 81.