17.04.1903 р. До О. М. Пипіна
| Львів |
Високоповажаний добродію, Олександре Миколайовичу!
Хворуючи від кількох неділь на очі і не читаючи газет, я тільки тепер дізнався про дороге для кожного слов’янина свято, про 50-літній ювілей Вашої славної і многоплідної наукової праці, і спішу долучити й свій, хоч запізнений, голос до великого хору тих, що в той празничний день бажали Вам ще многі літа кріпкого здоров’я, незламної сили й витривалості та тої невичерпаної молодечої свіжості й бадьорості ума, якою Ви присоромлюєте так много молодших.
Я не буду при сій нагоді підносити Ваші заслуги коло досліду історії літератури великоруського племені ані тої, що на неї складалися різні руські племена і яку можна би назвати російською. Для мене найцінніше Ваше, так сказати, центральне становище в хорі дослідників сеї історії.
Посеред мікрологів спеціалістів, з одного, і воздухоплавців, національних філософів та естетиків, з другого боку, Ви здвигнули велику, солідну будову, оперту на широкім розумінні письменства й словесності яко важних культурно-історичних функцій нації і могли звідси вказувати спеціалістам нові дороги для успішної праці, могли гальмувати занадто смілі льоти та скоки філософів-самобитників, ненастанно вказуючи на живі зв’язки руського розвою з розвоєм інших народів та не менше ясно й ненастанно голосячи одним і другим незбутню потребу, щоб література й її дзеркало, дослід історії літератури, ніколи не тратили з очей живих потреб суспільності, а при оцінюванні тих потреб ніколи не давали збити себе з дороги – одинокої, яка веде до успішної цілі – що лиш те можна вважати дійсною, непередавненою, не хвилево модною потребою суспільності, що веде до збільшення її самосвідомості й самодіяльності, до збільшення суми горожанських прав та людської рівності, до вирівняння шансів прожитку й заслуги в великій боротьбі за існування.
Отсе, високоповажаний добродію, що Ви з бистроумністю та ерудицією спеціаліста все вміли лучити широкий синтез критичного філософа і гарячу, живу душу горожанина, чинить Вас так дорогим для всіх тих, кому або самому не дано всіх тих прикмет, або кому доводиться терпіти від браку тих прикмет у їх окруженні.
Та спеціально для нас, малорусів чи українців, ім’я Ваше подвійно дороге, бо, крім наукової праці над проясненням також нашого, старого й нового письменства, Ви ніколи, в найтяжчі для українства часи, не залишали зі свого високого становища подавати свій голос проти темної сили, що в доктринерськім засліпленні, кермована іноді ігноранцією, а іноді й просто злою волею, силкувалася душити наш національний розвій, підрізувати його в найжизненіших, найелементарніших його функціях на шкоду не лише нам, але й усій Росії. Ми в такі хвилі прислухалися до Вашого голосу як до голосу сумління найкращої частини Росії, і раділи тим, що той голос не втихав і ніколи не брав фальшивої ноти.
Як частина української нації, маємо й ми, галичани, не за одне подякувати Вам. Ви слідили пильно кожний живіший рух наукової праці у нас, знайомили з ним широку російську громаду, а в своїй історії слов’янських літератур дали перший нарис історії нашого письменства, де на дні непринадних та дрібних явищ пробували дошукуватися глибших духовних течій.
Прийміть же, високоповажаний добродію, обік голосів близьких і любих Вам товаришів, учеників та співробітників Вашого славного діла, также скромний та не менше щирий голос далекого робітника, що силкується по своїй слабій силі йти за Вашими слідами. Засилаючи Вам свої сердечні бажання, я рівночасно висилаю Вам (на адрес Академії наук) свої нові праці (третій том апокрифів, збірник Galiciana та деякі дрібні розвідки) як скромний пригісник із Галичини на Ваш радісний празник.
Многая літа!
Іван Франко.
Примітки
Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., т. 20, К., 1956 р., с. 596 – 597.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1154).
Пипін Олександр Миколайович (1833 – 1904) – російський літературознавець, фольклорист, академік Петербурзької Академії наук (з 1898), автор багатьох праць з історії української етнографії, літератури. І. Франко листувався з О. Пипіним, обмінювався науковими працями. Збереглося два листи О. Пипіна до І. Франка (ІЛ, ф. 3, № 1602, 1605).
…в своїй «Історії слов’янських літератур»… – Йдеться про працю О. Пипіна та В. Спасовича «История славянских литератур» (т. 1 – 2, 1879 – 1881).
…збірник «Galiciana» – «Матеріали до культурної історії Галицької Русі XVIII і XIX віку…», 1902.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 224 – 226.