12.05.1903 р. До Людвіка Бернацького
| Львів | 12/V 903. Вул. Понінського, 4 |
Wielce Szanowny Panie!
Polskie Objawienie Metodego przepisałem z wiadomego Sz[anownemu] Panu rękopisu Ossolińskich; drukowanego egzemplarza nie zna i prof[esor] Brückner. Czy nie był to przypadkiem druk czeski? Publikować tego tekstu nie myślę. Sądziłem początkowo, że mi się ten polski tekst przyda dla porównania z cerkiewnosłowiańskim, z którego urywki opublikowałem w t. I swoich Apokryfów, a końcową część, t[o] j[est] powieść o końcu świata, podam w t. IV. Lecz przekonałem się, że polski tekst ani z cerkiewnosłow[iańskim] ani z greckim nie ma prócz pewnych ogólnych myśli nic wspólnego i jest późną przeróbką jakiejś późnej łacińskiej redakcji, tak że publikowanie całego tekstu w mem wydaniu nie miałoby żadnego celu.
Jeżeliby Sz. Pan myślał o publikacji, to mogę służyć moją kopią, która po skolacjonowaniu mogłaby nadać się do druku. Pewien profesor w Kazaniu – na razie nie pamiętam nazwiska – zajmuje się także tym utworem i wykrył znaczne luki i braki w rozprawie Istrina. On miał w ręku także moją kopię tekstu polskiego – czy opublikował co z tego – nie wiem.
Pozostaję z prawdziwym szacunkiem
D-r Iw. Franko.
12/V 903 Ul. Poninskiego, 4
Вельмишановний пане!
Польське «Об’явлення Мефодія» я переписав з відомого шан[овному] панові рукопису Оссолінських; друкованого екземпляра не знає навіть проф. Брюкнер. Чи не був це часом чеський друк? Видавати цей текст не думаю. Я гадав спочатку, що мені цей польський текст придасться для порівняння з церковнослов’янським, уривки з якого я надрукував у першому томі своїх «Апокрифів», а кінцеву частину, тобто оповідання про кінець світу, дам у четвертому томі. Але я переконався, що польський текст ані з церковнослов’янським, ані з грецьким не має – крім деяких загальних думок – нічого спільного і є пізньою переробкою якоїсь пізньої латинської редакції, так що друкування всього тексту в моєму виданні не мало б ніякого сенсу.
Коли б Ви, шановний пане, гадали публікувати його, то можу служити моєю копією, котра після порівняння з оригіналом могла б бути придатною до друку. Один професор з Казані – зараз не пам’ятаю його прізвища – займається також цим твором і виявив значні прогалини і недостачі в науковій праці Істріна. Він мав у руках також мою копію польського тексту – чи надрукував щось із того – не знаю.
Остаюсь з правдивою шаною
д-р Ів. Франко.
Примітки
В оригіналі друкується вперше.
Вперше надруковано в українському перекладі: Франко І. Твори в 20-ти т., т. 20, К., 1956 р., с. 599 – 560.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 929).
Бернацький Людвіг (1882 – 1939) – польський історик літератури і театру.
Польське «Об’явлення» Мефодія… – Йдеться про релігійно-полемічний трактат візантійського християнського письменника Мефодія Патарського (? – 312), відомий у літературі Давньої Русі під назвою «Откровеніє».
Брюкнер Александр (1856 – 1939) – польський славіст, академік Польської Академії наук (з 1888 р.), професор Берлінського університету (1881 – 1924). І. Франко, очевидно, має на увазі його працю «Die russisch-litanische Kirchenunion und ihre Literarischen Denkmäler», надруковану в журналі «Archiv für slavische Philologie» (1897, т. 19).
Один професор у Казані. – Йдеться про дослідника давньої російської літератури Нестора Мемноновича Петровського (1875 – 1921), який листувався з І. Франком (див. ф. 3, № 1614, с. 155 – 158, 161 – 163).
…в науковій праці Істріна… – Йдеться про працю Василя Михайловича Істріна (1865 – 1937) «Откровение Мефодия Патарского».
…мою копію польського тексту. – На прохання Н. Петровського І. Франко вислав йому копію пам’ятки «Об’явлення Мефодія Патарського». У листі до І. Франка від 19 грудня 1900 р. Н. Петровський писав:
«Не знаю, как и благодарить Вас за столь необычный акт научного великодушия и любезное обещание в будущем содействовать исправности издания, если таковое будет предпринято» (ІЛ, ф. 3, № 1614).
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 230 – 231.