Переклад Гната Куліговського
Іван Франко
Трохи пізніше, в р. 1688 вийшов перший і одинокий польський переклад нашої повісті, доконаний римованими віршами ксьондзом Матвієм Гнатом Куліговським з латинського Білліусового перекладу. Книга, видана в форматі малого подовгастого folio (такого ж, як Твардовського «Wojna domowa»), має ось який титул:
«Krolewic Indyiski w Polski stroy przybrany, albo Historya o Świętym Jozaphacie Krolewicu Indyjskim у о Świętym Barlaamie Pustelniku Pustyniey Senaar nazwaney. Od Świętego Jana Damascena napisana, a z greckiego ięzyka na Łaciński od Jakuba Belliusza [sic!], Prunausza Cenobiarchy przetłumaczona, Teraz zaś przez X. Matheusza Ignacego Kuligowskiego, Dziekana Wołkowyskiego, Proboszcza у Plebana Wołyńskiego z Łacińskiego textu na wiersz Polski przełożona.
W ktorey oprócz wielu dziwnych transakcyi, uciesznych trefunkow, Duchownych instrukcyi, Znayduie się Wiary S. Katholickiey у taiemnic Boskich krótkie a iasne zebranie, Pokaranie obłud świata у marności iego, wywiedziona Dekretów Boskich, żadnym fortelem ludzkim nie chronionych nieodmienność. A dla pożytku Duchownego do Druku podana Roku Pańskiego 1688 w Krakowie w Drukarni Mikołaia Alexandra Schedla I. К. М. Ordinaryinego Typogr.» [Докладний опис гляди: Kuhn, op. cit., 73].
[Царевич індійський, одягнений у польський стрій, або Історія про святого Йосафата, царевича індійського, і про святого Варлаама, пустельника пустині, названої Сенаар. Святим Іоанном Дамаскином написана і з грецької мови на латинську Якубом Белліусом (sic!) перекладена. Тепер же ксьондзом Матеусом Ігнацієм Куліговським, деканом волковиським, пробощем і плебаном волинським з латинського тексту польським віршем перекладена.
У якій, крім багатьох дивовижних подій, цікавих випадків, духовних інструкцій, знаходиться святої віри католицької і таємниць божих коротке і ясне зібрання, покарання оман світу і його марності, показана непорушуваність жодними хитрощами людськими заповітів божих. А для духовних цілей подана до друку року божого 1688 у Кракові в друкарні Миколи Олександра Шедля, його королівської величності ординарного друкаря (польськ.). – Ред.]
Твір сей, написаний звичайним польським епічним розміром, себто 13-складовими, по парі римованими віршами, присвячений був воєводі віленському і литовському, великому гетьманові Казимирові Сапізі. Куліговський держиться досить вірно латинського оригіналу (видання 1593) і не позволяв собі робити ані власних вставок, ані вкорочень. Та проте його переклад читається тяжко: він не має тої простоти і прозорості, що латинська проза, а щоб надати йому поетичний лет, на се у Куліговського не було ніякого таланту. Щонайбільше міг він зі свого боку поприкрашувати текст натяками на класичну міфологію, без яких тоді в Польщі годі було вважатися освіченим чоловіком, а які власне тут, в нашій повісті, були зовсім не на місці.
«Трудящий писатель і перекладач, хоча загалом, дивлячись на нього як на поета, був недбалий у віршуванні і в чистоті мови, та проте в тому часі його охоче читали, бо вмів щасливо потрафляти в тодішній смак, на що доказом є численні видання його писань».
Сей осуд польського вченого ксьондза Юшинського [X. М. Hieronym Juszyński, Dykcyonarz poetów polskich. W Krakowie, 1820, t. I, с. 229] можна би злагодити хіба тим, що Куліговський жив у віці, так званім макаронічнім, і порівнюючи його віршування з тим, чого довершували інші польські віршописці того і трохи пізнішого часу, признаємо, що Куліговський ще досить стереже чистоти мови і дбає про те, щоби його вірші, крім каденції, були хоч сяк-так зрозумілі. Се особливо доторкається до оригінальних віршів Куліговського; його переклади, а особливо «Królewca Indyiskiego», називає Юшинський «tłumem niezmiernie pospolitych błahostek» (op. cit., 230).
Надто сталася ще перекладачеві немила пригода: на ст. 136 в однім слові лишилася друкарська помилка: «w» замісць «m», і вийшло інше слово, що надало цілому реченню єретицьке значення. Куліговський хотів за се позивати друкаря, та сей обіцяв йому у всіх примірниках повиправляти єретицьке слово. Отже, в іншій своїй книжці під назвою «Heraklit chrześciański», виданій у Варшаві в р. 1694, Куліговський жалується, що друкар поправив свою помилку тільки в 500 примірниках, а 200 примірників розпродав без поправки. Світ, певно, не був би нічого про се знав, якби Куліговський сам не був звернув на се уваги.
Подаємо тут пару проб перекладу Куліговського. Ось початок.
Indya iest kray wielki, w ludzie rozmnożony,
Daleko od Egyptu, iednak okrążony
Od Egypskich stron zewsząd morzem, zaś od lądu
Do Perskich idzie granic, który kray z nierządu
Bałwochwalstwa z dawnych lat sprośnie przed tym słynął,
A mgłą błędów otoczon w swych wystękach ginął.
Potym gdy Przedwiecznego Syn iednorodzony
Boga weyrzał na swoy lud, niewolą strudzony,
Miłosierdziem wzruszony, równym nam człowiekiem
Prócz grzechu pokazał się, у który przed wiekiem
Był Bogiem, niebieskiego Óyca tron zostawił,
Bóstwa nie tracąc, aby ludzki naród zbawił.
To iest, aby ludzki był naród podzwigniony
Od upadku dawnego у wyswobodzony
Na pierwszą złotą wolność, a grzechu Sprośnego
Pozbywszy, był dziedzicem królestwa górnego.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Tedy święci uczniowie na rożne klimata,
Na wszystkie bowiem części rozeszli się świata:
Na wschód słońca у zachód у tam, zkąd powstaie
Bystry Auster, у w zimna siedmtryony kraie.
[Індія це країна велика, людьми багата,
Далека від Єгипту, але оточена
Від єгипетських сторін звідусіль морем, а від суші
Йде до перських границь, країна, що неладом,
Ідолопоклонством з давніх пір ганебно відома
І, оточена туманом забобонів, гинула у власному стогоні.
Потім, коли передвічного бога єдинородний син,
Глянувши на свій народ, змучений неволею,
Зворушившися милосердям, він показався їм
Такою, як ми, людиною, але без гріха,
Він багато років тому був богом
І залишив трон небесного вітця,
Божественності не втрачаючи, щоб народ врятувати,
Або ж щоб вивести рід людський
З давнього занепаду і дати йому
Першу золоту свободу, а ганебного гріха позбувшися, щоб
Став він спадкоємцем небесного царства.
Тоді святі учні у різні землі,
У всі частини світу розійшлися:
На схід сонця, і на захід, там, де виникає
Швидкий південний вітер і в холодні північні країни [дме] (польськ.). – Ред.]
Нам цікаво було поглянути на ст. 136 і побачити, яка се помилка була там у «пункті» XIX, що стільки клопоту наробила авторові і його друкареві. Екземпляр університетської бібліотеки у Львові, який ми переглядали, належить до тих 500, що, по свідоцтву Куліговського, були поправлені друкарем, для того не легко дійти, де там могла бути помилка. Мені здається, що вона була в двох останніх віршах отсього уступу:
Tę tedy wiarę masz rozważać sobie
Bez ciekawego o tem badania у troski,
Jakiem siebie sposobem wyniszczył Syn Boski?
Jakiem kształtem z Panienskiey krwie bez naruszenia
Jey Panieństwa, Człowiekiem stał się bez nasienia?
Jak dwie Natury w iedney osobie zostaią?
Co bowiem słowa Boże nam opowiedaią
W Piśmie, tak mamy wierząc; mody zas nie wyemy,
Any słowy rzetelnie wyłożyć możemy.
[Цю, отже, віру ти повинен продумати собі
Без особливого про це дослідження і клопоту.
Яким чином загубив себе божий син?
Як сталося, що з дівочої крові
Без порушення дівочості, без насіння
Став він людиною?
Як дві істоти в одній особі перебувають?
Бо що божі слова нам переказують
У Біблії, так ми повинні вірити, моди ж ми не знаємо
Ані слів старанно викласти не можемо (польськ.). – Ред.]
Отже, мені здається, що тут у словах «mody» i «słowy» перемінені були букви «m» i «w», і виходило:
«wody zaś nie wiemy,
Any słomy rzetelnie wyłożyć możemy».
[«Води ж ми не знаємо,
ані соломи старанно викласти не можемо» (польськ.). – Ред.]
Ce, певно, не була єресь, а просте кощунство, та розуміється, що сумління духовного віршописця такою переставкою мусило дуже згіршитися. Чортик зецерський зажартував собі з нього в самім делікатнім місці.
Книга Куліговського, як бачимо з його власних слів, друкована була в 700 примірниках і не діждалася другого видання. Для широкої публіки вона була затяжка, а в Польщі наставали часи «króla Sasa», зовсім не прихильні аскетизмові та заглиблюванню думок у власне сумління. Отим-то й повість про Варлаама і Йоасафа лишилася (крім притч, що приходили окремо від повісті, через «Gesta Romanorum» і т. ін.) в Польщі придбанням теологів, монастирів та монастирських шкіл.
Примітки
Куліговський Матеуш-Ігнатій (XVII ст.) – польський поет і перекладач.
Твардовський Самуїл (1600 – 1660) – польський письменник.
Сапега Казимир-Ян (1637 – 1720) – великий гетьман литовський (з 1682 р.).
Юшинський Михайло Ієронім (1760 – ?) – польський бібліограф, видавець.
Король Сас – Фрідріх Август II (1670 – 1733) – курфюрст Саксонський (1694 – 1733) і польський король (1697 – 1706 та 1709-1733).
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 30, с. 432 – 436.