10. Три способи

Іван Франко

– Є способи, – сказала вкінець. – Є три способи, небоже. Але я не можу ти їх сказати. Не моя власть, Думай сам, гадай, – може, й догадаєшся. Я ти ще лиш одно скажу. Не надійся, що «дасть бог, ліпше буде!». От видиш, – перше тоті, що в ямах робили, брали по п’ятнадцять шісток. Тепер і їх намножилося. Не питають на смерть, на небезпеченство. Лізуть. От жиди вже й їм плату знизили – три шістки урвали.

– Хіба не лиш мені одному? – спитав я.

– Тобі першому, – тепер уже всім. У них така змова. Що один, то й усі! Утікай же відси, небоже, – утікай! Тут тобі добра не діждати. І другим відраджуй.

– Ну, але де ж мені обернутися?

– Куда хочеш. Іди на службу – працюй. Мало й там добра, – та все ж принаймі для свого чоловіка робиш. Не запомагаєш ворога. А тепер мені час іти. Бувай здорові

Она щезла, – я пробудився, – і, як бачите, очутився межи вами.

Ну, як же вам здаєся? Правда, – диво дивне. Але, бачиться, правда, коли ось і ви кажете, що вже всім вам платні урвали! Що ж будем починати? Ні, ти, Матію, не смійся! Гарячка ци не гарячка, – а все ж мені видиться, – тота Задуха, ци хто там она була, і слова не збрехала. Я тя не держу, – роби, як твоя воля, – але я би вже не поліз у яму, аби-сь ми не знати що давав. Волю по правді де в службу йти, – а ту не лишуся!

Лиш одно ми з диву не сходить. Що то за способи она думала? «Три, – каже, – способи! Гадай, може, й догадаєшся!» Та що, коли-бо чоловікові у голові ніби довбнев забив! Гадай! Силуйся, кілько хочеш, – нічо на гадку не йде! Доки вна до мене говорила, то ми ся все так виділо ясно та розумно, – а самому погадати ані руш! Ex, бідність наша, бідність! Чужі діти до шкіл ходили, а я мусив громадську череду пасти, щоби голодом не мліти!

– Що, Мариню? Чого така сумна сидиш? Йой, – як ти змарніла! А я перше й не додивився! А що? Ходім обоє відси! Най ся западе тота погань! Волимо й як бідувати, як маємо ту за нізащо здоровлє дороге тратити! А ви, товариші, що на тото? Задалися над тими трома способами? Гадайте, гадайте, в щасливу годину! Чень бог допоможе стрясти з себе тоту недолю тяжку, – тоті жидівські пута!

Примітки

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 14, с. 306 – 307.