Горе Еллади

Аполлодор Карістієць

Переклад Івана Франка

О люди всі, чому, життям приємним

Погордувавши, раз у раз заходитесь

Нас обопільними нещастями гнобити

І одні з одними все війни заводити?

Яка, на божу силу, ваш тепер

Пануюча фортуна вік колотить?

Якеєсь варварство, що не взнає просвіти,

А тільки вал здичіння грізно котить.

Не зна воно ні про добро, ні зло,

А нами лиш, мов горсткою, кидає,

Немов у нас добра ніколи й не було,

Воно ж новий нам шлях до нього прокладає.

Хто з греків міг по щирості бажать,

Аби самі своїх свої вбивали,

Хай тисячі, життя позбавлені й похвали,

Гниючи, мов снопи, понехані лежать?

Могли вони, веселі та погідні,

Вбрані й учесані, ще й досі жити,

Не так багаті бувши й не так бідні,

І кождий своїй вітчині служити.

А нам тепер лиш плакать та зітхати:

«О найсолодша, вселаскава доле,

Очисть від тої хопти наше поле

І прожени ту дич з нашої хати!»

Уривок із драми «Вчитель азбуки», поміщений у Афінеєвих «Дейпнософістах», ст. 280. Про автора знаємо лише, що він належав до комедіописів нової комедії, і був сучасником Менандра, і що дві його комедії переробив Теренцій латинською мовою («Phormio», «Теща»). Пор.: W. Christ, Griechische Literatur Geschichte, с. 325.

Написано д(ня) 27 червня 1915 р.

Примітки

І. Горе Еллади. Автограф № 414, с. 49.

Еллада – Греція.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 243 – 244.