Кухар і сфінкс

Стратон

Переклад Івана Франка

Кухар оповідає

Сфінкс увійшов до кухні бородатий,

Та я не захотів його приняти,

Бо й слова до ладу не вмів мені сказати;

Якісь такі слова раз по разу він плів,

Що я ні в зуб його не розумів.

Ввійшовши, зразу витріщив на мене очі,

Мов сердився чогось і посвариться хоче,

А далі вимовив: «А ти, старий панотче,

Яких меропів на обід спросив сьогодні?

Ну, що мовчиш?»

Кухар

А знає преісподня,

Яких меропів. Не просив, здається, ні одного.

І відки знаєш, що з меропів будь-котрого

Я знаю? Бий мене Зевеса міць грізного,

Як хоч один мероп в нас на обіді буде!

Я досі й не чував, меропи що за люде.

Сфінкс

А з дайтімонів тут не буде ні одного?

Кухар

Про дайтімонів я не знаю теж нічого.

Згадаю імена тих, що у нас бувають:

Філія, Мосхіон, Нікерат – усі їх знають;

Ще сей та той – мені й нагадувать дарма,

А про дайтімона ні спомину нема.

Отак кажу тобі: не буде ні один.

Сфінкс

Що кажеш: «Ні один»? Та був же господин,

Що образив мене й зробив мені зневагу;

Тут в гостях я б йому свою наніс звитягу.

То по якому ж се, що Дайтімона ти

Не запросив? Признай! Та се верх глупоти

А Ерізіхтона ти чтиш?

Кухар

Як чтити маю?

Я ж Ерізіхтона ніякого не знаю.

Сфінкс

Широкочолого вола не жертвуєш богам?

Кухар

Не жертвую. Се вже не по кишені нам.

Сфінкс

А білорунную овцу?

Кухар

Ані сліду!

На Зевса, де ж я тут вівцю таку знайду?

Сфінкс

А з скоту іншого все ж дещо даєте?

Кухар

Нічого, бо ніщо таке в нас не росте.

Сфінкс

Хоч агнця все-таки?

Кухар

А се яке ім’я?

Сфінкс

Овече молоде.

Кухар

По-нашому, ягня.

Що й жертвувать мені? Та ж я зарібний чоловік.

Жертвує пан, та й то лиш кілька раз на рік.

Я простий чоловік, простіше від усіх.

До мене говори, щоб я второпать міг.

Сфінкс

Не знаєш, що Гомер сказав десь: «Кухар має

Свободу все сказать, що тільки забажає».

Кухар

Скажи, на Гестію, що так тебе нагріло?

А головне, яке мені до того діло?

Сфінкс

Як розпочав і дальш так буду говорити.

Кухар

Наважився мене Гомером уморити?

Сфінкс

Так говорить я звик.

Кухар

А говори не так

Бодай при мні, бо влад не дійдемо ніяк.

Сфінкс

Ось штири драхми на! Робити – не пробити.

Не схочеш, чей, за них мій задум перебити.

Придвигай млиносип!

Кухар

Се що таке?

Сфінкс

Ячмінь.

Кухар

І від яких же то не божих сотворінь

Навчивсь ти слів таких?

Сфінкс

Істочник єсть у тебе?

Кухар

Істочник? Мисочка? Он маєш коло себе!

Сфінкс

О макогоне ти, нетесаний кимаку!

Сіль принеси, бо ж сіль – істочник всього смаку.

Кухар

(кінчить оповідання)

Він порався раз-два,

Щоб жертву принести, і все такі слова,

Немов самосівні, в розмові уживав,

Яких – на Гаю – я ніколи не чував.

На ложку показав – варихою назвав;

Згадає мойру – то не смертная година,

То в пришелепуватого значило «половина».

Тут «дваух» дай йому, тут на м’ясиво «шпичку»,

От на дозвіллі я взяв книжку невеличку

Філетову й давай у ній мерщій шукати,

Що би могли слова ті дивні означати.

Я попросив, щоб звичай свій змінив

І з простими людьми по-людськи говорив

Він очі витріщив та буркнув лише: «Ну, ну!»

Було се, наче кинь горохом о стіну.

Уривок з комедії «Фінікіянка», в Афінея, ст. 382 – 3. Про комедіописа Стратона в Хрістовій «Історії грецької літератури» нема ніякої звістки.

Написано д(ня) 4 липня 1915 р.

Примітки

Автограф № 414, с. 285 – 288.

Меропи – тут жителі острова Косу.

Гестія – богиня домашнього вогнища.

Філет – основоположник грецької ідилічної поезії (IV – III ст. до н. е.).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 315 – 318.