1.01.1887 р. До О. Г. Барвінського
| Львів | Львів, д[ня] 1 н[ового] с[тилю] січня 1887 |
Шановний пане професор!
Від д-ра Олеськова чув я, що Ви закидаєте мені (чи моїм приятелям, котрих у мене у Львові трохи що й зовсім нема), що я нелояльно поступаю з партією народовців львівських, закидаючи їм, буцімто вони денунціювали проспект «Поступу» до поліції яко виміреного на бунтування гімназій і через те сталися причиною конфіскати.
Я не вважав би потрібним опрокидати такої думки, коли б вона не була висказана й Вами, чоловіком, котрого з-поміж всіх народовців я найвище поважаю за правоту і щирість характеру. Я не хотів би, щоб такий чоловік безпідставно (очевидно, з чужих уст) підозрівав мене, і для того впевняю Вас словом честі, що думка така навіть не постала в моїй голові аж до хвилі, коли я почув слова д-ра Олеськова. Що більше, знаючи, що проспект після видрукування цілі два тижні лежав в друкарні, через помилку не бувши відданий в цензуру, я можу напевно твердити, що така денунціація з чиєї-небудь сторони просто неможлива, бо проспект сконфіскувала прокураторія зараз по його прочитанні.
Друге діло, з поліції передавано мені, що директор був проспектом доволі сконстернований, підозріваючи «Поступ» о намір бунтувати (!?) молодіж, але зваживши, що се було якраз в ті дні, коли арештовано Северина і Фельдмана і коли поліція, забравши у тих людей масу листів, думала, що попала на слід якоїсь таємної конспірації, а й Броніслав Лозинський в намісництві радив зробити ревізію у всіх загалом львівських соціалістів – дуже легко пояснити собі, що таке підозріння в голові директора поліції могло само собою повстати.
Що однако ж львівські народовці закидають мені повищу нелояльність, котра і до Вас, пане професор, найшла доступ, а в моїх очах тільки знак, що дехто з них і справді не був би від того, щоб прислужитись предержащим властям. Приклади ми бачили, a qui j’excuse, j’accuse.
Бажаю Вам веселих свят і щасливого Нового року.
Ваш Іван Франко.
Примітки
Вперше надруковано: Українське літературознавство. Випуск 1. Іван Франко. Статті і матеріали. Львів, 1966, с. 144.
Подається за автографом (Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника АН УРСР, ф. Барвінського, № 2634, арк. 1).
Олеськів Йосип (1860 – 1903) – економіст і агроном, директор учительської семінарії в м. Сокалі, приятель І. Франка.
Северин З. – учасник польського соціалістичного руху, друкувався у редагованому І. Франком журналі «Товариш».
Фельдман Вільгельм (1868 – 1919) – польський літературний критик, історик літератури, журналіст, громадський діяч, у 80-х роках учасник соціалістичного руху.
Лозинський Броніслав (1848 – 1911) – польський буржуазний історик, автор праць з історії Галичини.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 97 – 98.