25.04.1887 р. До товариства «Січ»
| Львів |
Шановні панове товариші!
Вашого посліднього письма я зовсім не розумію. Тов[ариство] «Січ» розписало складки на працю Терлецького, а не на жодне моє видавництво. Після якого мого письменного «заявленія» «наважився» виділ ті складки тов. Терлецькому виплатити, я не тямлю; нагадуючи мені о тім «заявленії», годилося прецінь подати й зміст його, бо тоді було б і Вам, і мені ясним, до чого мене те «заявленіє» обов’язує.
Оскільки собі пригадую, я пропонував тов. «Січі» зробити на його кошт і на його власність відбитку з праці Терлецького, котра мала друкуватися в моїм журналі, і, значить, складка «Січі» мала йти не для мене, а на дохід «Січі». Коли моє «заявленіє» що іншого говорить, то напишіть.
Не знаю також, о яку мою гадку взглядом тих складок «смієтеся» мене запитати? Я тих складок не брав, користі з них жодної не мав, а противно, на рахунок тої самої праці дав Терлецькому й своїх (а радше громадських) кількадесят гульденів. Чи можу «смітися» Вас запитати о Вашу гадку зглядом тих грошей?
На Ваш попередній лист я не відповідав і прошу прощення. На питання Ваші відповідаю лиш тільки: о жодний дозвіл і на жоднім стемплі на видання альманаху подавати не треба. Я рад би знати, хто буде займатися редакцією альманаху, т. є. добором, укладом і пересмотром рукописів, значить, на чиї руки треба присилати рукописи?
Щодо моїх праць, то прошу дарувати також, що не можу Вам відступити поеми «Панські жарти»; вона в переробці дуже розрослася і обнімає ок[оло] 5 аркушів друку, значить, для Вас рішуче задовга, і для того я рішився видати її осібно в своїм збірничку «З вершин і з низин».
Мені здається, що, складаючи у Відні осібний редакційний комітет з людей – без сорому кажучи, – мало знакомих з літературним ремеслом, Ви причинете і собі, і співробітникам своїм багато клопоту і опізните вихід альманаху. Чи не ліпше б віддати сю роботу в руки, прим[іром], таких старих січовиків, як Терлецький, Сельський, що живуть у Львові і можуть з собою порозумітися, а при тім зайнятися також коректою і проч.?
Ваш Ів. Франко.
Примітки
Друкується вперше за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1294).
Датується за поштовим штемпелем.
Вашого послід нього письма я зовсім не розумію. – У листі від 14 квітня 1887 р. від товариства «Січ» І. Франкові читаємо:
«…загадало тов[ариство] «Січ» видати альманах, в котрім буде поміщена праця Остапа Терлецького. Сю працю обіцяли Ви, добродію, в своїм часі напечатать і на сій підставі рішило тов. «Січ» розписати складки між членами на повище видавництво, і після Вашого письменного заявленія поважився тодішній виділ ті вкладки ратами виплатити тов[аришу] Остапу Терлецькому. Позаяк се видавництво не узріло світу, а праця ця увійти має в наш альманах, сміємося Вас, добродію, спитати о Вашу гадку взглядом тих на видавництво призначених складок» (ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 45).
На Ваш попередній лист… – тобто на лист товариства «Січ» від 4 квітня 1887 р., де запитувалось про те, як оформити заяву на видання альманаху (ІЛ, ф. 3, № 1619, с. 182).
Сельський Щасний (Фелікс) Станіславович (1852 – 1922) – український громадський діяч демократичного напряму, лікар, приятель І. Франка. У студентські роки активний учасник товариства «Січ»
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 109 – 110.