19.01.1887 р. До О. Ф. Франко
| Львів |
Дорога Олічка!
Вчора тільки одібрав твій лист і зараз же послав галичанину гроші, а сьогодні пишу тобі коротенько. Лист мій, написаний в суботу минулого тижня, ти повинна була вже одібрати. Там потроху й розказано, як я проводжу дні.
В якім розсіянні я живу, се можеш хоч би з того виміркувати, що я зовсім не замітив, коли закінчився старий і зачався новий рік, і забув по тому поводу заслати тобі і всім дорогим киянам свої «бажання», нехай же хоч тепер я догоню занедбане і бажаю тобі поперед всього доброго здоровля, а собі з тобою здорового, і кріпкого, і з головою сина, а всім близьким також здоровля і всякого щастя, а тьоті Сані, крім щастя, ще й долі. Дивувався я, якою се Ви її мад[ам] Селецкой величаєте, і насилу догадався, що моя Олічка перепутала фамілію навіть своєї сестри, і назвала її Селецкой зам[ість] Сельской. Мені самому не то що неудобно, але скучно, ужасно скучно.
Гроші, хоч з бідой пополам, а є, хоч ані Т[ерлецький], ані Павлик не віддали довгу. Від «Ruchu» получив 10 г[ульденів]. Роман мій зветься «Не спитавши броду», та не знаю я, чи буде він відповідний до «К[иевской] с[тарины]», а коли б навіть був відповідний, то хто його перекладе.
Чому ти кажеш, що «теперь нечего думать о покупке земли»? Я о тім тільки й думаю, як би удрать зі Львова, хоча б прийшлось рішитися й половини теперішнього заробітку. Ну, та се не в моїй власті.
«Зорі» ніколи й не було в списку дозволених газет, а проте вона йде в Росію jure caduco.
Татуся і Катрю поздоров і поцілуй від мене особливо і подякуй татусю за його велику і справді мною нічим не заслужену старанність о приміщення невдалих дітей моєї фантазії між добрими людьми.
З квартирою як буде – не знаю. Ходив я та розпитував на Хоружчині, в тім домі, де Коц[овський], на першім поверсі гарна і світла і суха квартира, дві кімнати і кухня – 24 гульд[ени]. Страшно мені зробилось. А дешевші кімнати, так погань така, що й бог з ними. Говорять, що під весну буде великий квартирний крах у Львові і ціни спадуть. Воно б гарно було підождати, коли б у нас не було так ужасно мокро.
Одержали ми тут «Вест[ник] Евр[опы]» з статтею А. Кн. – про Буковину, – статейка нічого собі, навіть як на Кн. доволі основна і свобідна від помилок, котрих так багато буває в його писаннях про Галичину. Тільки нещасна його теорія язикова, котру він усюди тиче, не маючи поняття о філології і о діалектах укр[аїнської] мови та о їх уживанні в літературі хоч до тої пори, доки Збруч нас ділить на два осібні світи культурні.
Цілую тя сердечно, моя мила Олічка.
Твій Іван.
Примітки
Вперше надруковано: Літературна спадщина, т. 1, Іван Франко. К., 1956, с. 430 – 431.
Датується на підставі листа до М. Драгоманова від 18 січня 1887 р.
Подається за автографом (ІЛ, № 1606, с. 169 – 170).
…послав галичанину гроші… – У листі від 1 (13) січня 1887 р. О. Франко писала: «Если ты будешь писать галичанину, то поздравь и от меня и передай наш долг» (ІЛ, ф. 3, № 1602, с. 26).
Галичанин – М. Драгоманов.
«Ruch» – польський прогресивний журнал, виходив у Львові в 1887 – 1888 р.
«Зорі» ніколи й не було в списку… – Це відповідь на повідомлення О. Франко у листі від 1 (13) січня 1887 р.:
«Вот тебе новость: «Зорі» нет в списках книг и журналов, допускаемых в Россию. Будет ли она разрешена – неизвестно».
…з статтею А. Кн. – Йдеться про О. Кониського і його статтю «Буковина і русины. Письма с дороги» («Вестник Европы», 1887, № 1).
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 101 – 102.